В.С Высоцкому

Володимир Брама

Пусть обвинят меня в подражании, Пусть скажут: «Тоже мне, поэт... Перо взял и в упоении Писать пытается портрет». Пусть неуклюжим мой будет стих, Напрасными творенья муки, Но не напрасен вдохновенья миг: Спою пусть хрипло, но не ради скуки. Равнодушие, как сталь оков, Сжимало долго нас, Виденье сладких снов, Прогнал дерзаний час. Очнувшись, мы удивились: «Как долго длился сон!» И гневно возмутились: «Как мог окутать он!» Вдруг среди мёртвой тишины Возник гитары звук, Напомнил он обрыв струны И сердца прощальный стук. Вы слышите странный шум? Неужто так громко наши сердца стучат? Нет! Это цокот копыт — Это буря сюда летит, Это кони сюда спешат — Кони ищут своего седока... (Что ж, он и впрям здесь лежит...) Эй, смелей! Хватай за узду, Потяни за бразды — Испей чистого воздуха, Захмелей от быстрой езды. Ну что же вы!.. что же вы... Аль боитесь, что кони вас унесут, О крутой обрыв лоск сотрут? Что ж, тогда уйдите с пути, Дайте вон тому пареньку пройти, Дайте шаг ему сделать свой, Может быть, — главный, Может быть, — роковой.

2024-07-19 17:12:17

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4133

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11891