безлика

Anna Tykholiz

Якщо чесно, ми жили у чварах Було різне: сонце, хмари. Тут різниця невелика, Просто стала я безлика. Не могла кохати більш його, Певно, не збагнути вам того. Я пізнала це буття, Не чекала каяття Все ж таки когось кохала Просто трохи вже здавала. Мов шаленою була, Вигоріла аж до тла .. Ми не мали більше плану, Час не зализав ту рану Як гадаєш, він кохав, Може марив, чи не спав, Та хоч був у нім порив? Я скажу вам: не любив!

2022-02-02 14:45:01

Інші вірші поета

безбожно млість плечі ти і я

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

Семіраміс

@stets

Lucy

@kayla_deyvis

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4898

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2079