Тільки вночі
Марія Відьма Дергача
Тільки вночі, Ліхтар запалю, Щоб мене ти знайшов. Поговоримо з тобою, Але вітер не почує. Захочеш схопити за руку, Тільки вночі. Подивишся в очі мої, На декілька секунд. Відступлю на два кроки. Тільки вночі. Обійняти я зможу, Тінь від спогадів, Які помирати не хочуть, Тільки вночі. Зітру з лиця сльозинки, Вогник віддає тепло. Поговоримо з тобою, Подивишся в очі мої, Я знаю, мене не кохаєш, То нащо приходжу сюди?
2020-11-25 06:43:46
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Green Cherry
Очень здорово 😎 👏
Відповісти
2020-11-25 08:15:25
Подобається
Інші вірші поета
Некромант Мене тут немає Демон Собор
Інші поети
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Hell_ga
@Hell_ga
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4783
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12097