Немає визначених ролей
Марія Відьма Дергача
Немає визначених ролей, Нема запланованих цілей. Коли серед сотень очей, Ти шукаєш єдину причину. І нема ні регалій, ні чину. Лишився один тільки Шлях. Загублений, зляканий, вбитий. Ці слова всі застигли в віках. Ти шукаєш один промінь Світла в незвичних речах. Немає визначених ролей, Нема запланованих цілей. Коли серед сотень очей, Ти шукаєш єдину причину. Причину, чому ти живеш? Чому прокидаєшся зранку? Так страшно питати себе: Чи прокинуся я на світанку? Коли тебе рве на шматки, від старого душевного болю. І ти знову питаєш себе: Коли вже нарешті я заспокоюсь? Причину шукаєш щодня, І вперто її не знаходиш. Насправді ж причина одна, Себе ти сама без кінця безвихідно з розуму зводиш.
2020-11-19 19:20:28
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вероника Рубин
Читала внимательно, столько хороших строк, особенно мне понравился, конец стиха. Запали именно эти красивые строки 👏👍
Відповісти
2020-11-19 19:35:47
1
Марія Відьма Дергача
спасибо огромное)
Відповісти
2020-11-20 06:30:58
Подобається
Інші вірші поета
Древні хроніки Коли не все собі розповідаю Збережи мене Горить!
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Olya Shmagailo
@Olya_Shmagailo
rocusan
@rocusan
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2046
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1385