Прямий Шлях
І -Я йду блукати посеред пустелі, Пекельним вІтрам одкривать лице, Шукати правду в брехні оселі, Йду, хоча я знаю не вернусь. Для мене не буде спочинку, Поки не знайду я вірну путь. Допоки із раба не перетворюсь, я в пана. Власника власної душі. - Чи ти осліп? Чи може збожеволів? Ти собі під ноги подивись! - Що там є нічого я не бачу. - А ти пильніше придивись! - А ти пильніше придивись! - О то нема мені чого робити! Роздивлятися бруківки камінці! Пора вже йти. - Ну, тоді йди! -Але куди? - В пустелю, сам казав. - Я казав? Не може бути! Не ляпнув я б такої дурні! Тоді куди мені? - Підеш за мною. З рабства визволю тебе Душу з пекла порятую. Ти тільки слухайся мене. - А що робити? -Треба вбити. - І оце й все? - Друже, це лише початок підожди. ІІ - Довкола мене гори трупів. Руки по лікоть забруднила кров. Коли ж одчиняться Ворота Раю? - Вже скоро друже, скоро вже. ІІІ - Вже осліп я. Нічого не бачу. Вже одчинилися Ворота Раю? - Вже готово, любий друже, йди. - Я бачу, ти дотримав слова. - БрехАть не можу я. Така моя природа. Йди вже, тобі пора. IV - Що таке чому лечу я в яму? Бездонну яму, що нема кінця? - Твій рай довічний- Темна ПустотА. - А як же Рай? Душі безцінна Воля? - Вона рабинею ніколи не була, Рабом був ти, своїх пустих ілюзій. Від них не захотів піти. - Ти обманув мене! - Я сказав дивись під ноги, Ти захотів повірити мені. - Ти не маєш права на брехню! А я не брешу, Я тільки обираю правду. - Що ти мелеш, мерзотнику! Ти не дотримав слова! - Ти сам зійшов з дороги. Прямого Шляху, збитого Творцем. - І де ж, він є? - Під ноги подивись.
2020-02-21 06:56:41
2
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1415
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3245