На вічну пам'ять...
Оксана Климко
Живеш життя і кожним днем радієш, Будуєш плани і про щось ще мрієш... Та враз одна подія все стирає, Усе темніє і довкола завмирає... І ти не можеш зрозуміти,ну для чого? Ну що він, Господи,зробив тобі такого? За що ,його,від нас ти забираєш, Усю сім'ю в сльозах ти залишаєш... Та потім заспокоюєш себе,що він, від нас, у кращий світ іде. Його зустріне батько й обійме, І за собою в вічність поведе. Та якось важко це збагнути, Не можеш горе це забути, І все чекаєш,що прийде І усміхнеться й обійме... І пройде ще багато часу і пролетять роки... Та в пам'яті завжди ти будеш, В серцях ти будеш навіки. Ти знай,тебе всі пам'ятають, І мати плаче,брат скучає, Всі рідні хочуть повернути, Й не можуть друзі всі забути. Хай лебединим пухом буде тобі земля, І вічним і щасливими на небесах життя.
2021-03-25 12:32:29
4
0
Інші вірші поета
Навіщо ми страждаємо?!.. Відкрий свої очі. Деградація суспільства. Без назви.
Інші поети
Tia
@SilverSpears
Rogachova
@Rogachova
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1735
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1710