На вічну пам'ять...
Живеш життя і кожним днем радієш, Будуєш плани і про щось ще мрієш... Та враз одна подія все стирає, Усе темніє і довкола завмирає... І ти не можеш зрозуміти,ну для чого? Ну що він, Господи,зробив тобі такого? За що ,його,від нас ти забираєш, Усю сім'ю в сльозах ти залишаєш... Та потім заспокоюєш себе,що він, від нас, у кращий світ іде. Його зустріне батько й обійме, І за собою в вічність поведе. Та якось важко це збагнути, Не можеш горе це забути, І все чекаєш,що прийде І усміхнеться й обійме... І пройде ще багато часу і пролетять роки... Та в пам'яті завжди ти будеш, В серцях ти будеш навіки. Ти знай,тебе всі пам'ятають, І мати плаче,брат скучає, Всі рідні хочуть повернути, Й не можуть друзі всі забути. Хай лебединим пухом буде тобі земля, І вічним і щасливими на небесах життя.
2021-03-25 12:32:29
4
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14776
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12001