Героям Небесної Сотні!
Оксана Климко
Майдан! Усе горить,палає, Там українці Волю здобувають. Протести,сутички,бої Усе палає,все в вогні. Летить бруківка,горять шини, Там запах диму та бензини. За барикадами Вони, Найкращі Доньки та Сини. Усі гуртом,пліч о пліч, До кінця! До перемоги,до найкращого життя! Завзято в наступи ішли, То сотні в боЮ полягли. Безжалісно, холоднокровно розстріляли...– кати прокляті,нелюди,вандали. Ці сльози,біль і розпач матерів, Щоб до кінця життя ви відчували. Небесна Сотня —Герої на віки! Найкращі українськії сини. Ми вам вклоняємося до землі , Для нас ви не померли, Ви ЖИВІ!🕯️
2021-02-20 08:40:06
7
0
Інші вірші поета
Над прірвою. Навіщо ми страждаємо?!.. Відкрий свої очі. З Прийдешнім Новим Роком!
Інші поети
Надин
@mindmap
Joseph Slowly
@Animuster
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4054
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11552