Над прірвою.

Оксана Климко

Стою над прірвою одна, Ну а довкола тишина, Лиш ворон щось там прокричить, А в голові щось так шумить... Не чую я своїх думок, Один зробити хочу крок... Ну а вже дальше– Будь що буде, І байдуже,що скажуть люди. Набридло це нудне життя– Коли за горло здавлює рука, І кожен крок твій,наче під прицілом, Це каторга,тюрма,а не життя... Я в світ прийшла для того,щоб жити, Радіти,посміхатись,народжувать дітей і їх ростити... Тож годі, треба відступити...

2020-10-11 19:43:46

Інші вірші поета

З Прийдешнім Новим Роком! Дякую,солдате! Без назви. Відкрий свої очі.

Інші поети

Rose P. Silver

@dragonandfish

duduqui

@duduqui

Nala

@anuton

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3901

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4028