Чому так скучно стало в світі жити?!

Оксана Климко

Чому так скучно стало в світі жити, Чому дорослими так хочуть стати діти, Чому не ціниться вже простота в людині, А стали гроші й статус на заміні. Чому ми перестали цінувати, Те,що довкола так приємне оку. Чому нам важко дякую сказати, Перепросити,чи подати руку. Чому лінивими й гнилими стали люди, Замість змінити щось,він скаже:"Най так буде..." Й закрившись у собі на сім замків, Чомусь соромитися стали ми батьків. Чому нам важко книгу в руки взяти, Ми ж звикли все з комп'ютерів читати... Чому так скучно стало в світі жити, Ніяк цього не можу зрозуміти...

2020-10-09 14:43:53

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Дмитро Крушевський

Крутий вірш 😍 ви молодець 👍🙂

Відповісти

2020-12-12 22:59:18

Подобається

Оксана Климко

@Дмитро Крушевський спасибі💛💙

Відповісти

2020-12-14 12:20:59

Подобається

Дмитро Крушевський

Будь ласка 🙂

Відповісти

2020-12-14 15:04:41

Подобається

Інші вірші поета

Деградація суспільства. З Прийдешнім Новим Роком! Відкрий свої очі. Молодому подружжю...

Інші поети

Яна Шинко

@yana_shinko

Інга

@troubled_soul

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2255

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3721