Наснага крику
Моє серце плакало, заливалось сльозами,
І раптом небо криваво-червоним стало.
Я зупинилась, не змогла далі йти,
Люди йшли вперед, а мене з собою не взяли.
Моє тіло відчуває втому гірку,
Емоції ці близько до серця кладу.
Так вибух меланхолії стався в мені,
Це відтінки смутку, радості, відчаю і жаги.
Вони віддалено лунають у моїй душі,
Змивають весь біль, що у серці знайшли.
Слова виливаються, як струмки дощові,
Під цим небом, що стало домом моїм.
А я стою серед прибою,
На містку, над морем холодним.
Неначе з глибин, відчула я страх німий,
Це крик, що відбивається від губ моїх.
2024-06-08 07:50:30
4
0