В'язень власної тиші

Яна Янко

І світло вночі, і темрява вдень, Бачать твій погляд потухлих очей. Вони не знають, як з тобою розмовляти, Так, як не бачать від тебе віддачі. Ти сидиш, в мовчанку граєш, Тіло мляве від днів, що згасають. Руки опущені, серце палає, Як подих далекий, твій голос стихає. Ти пливеш за водою, та шлях все той самий, Кроки важкі, неначе йдеш по склі босими ногами. Схилившись, шукаєш відповідь в тиші, Душа самотньо пролітає крізь простір колишній. Ось така твоя доля, мов камінь у річці, Течія часом несе, але стоїш ти на місці. Може, колись знайдеш те, чого шукаєш, А поки що в тінях мовчки блукаєш.

2024-09-13 06:18:49

Інші вірші поета

Смертниця Не опускай погляду вниз, бо пітьму побачиш Крещендо Не здавайся!

Інші поети

alisa45

@alisa45

Євген Ткач

@david_tkach

Ana_Dana

@Ana_Dana

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15674

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8274