Безболісний вистріл
Яна Шинко
Сердечко моє забилось, як у пташеня. Мова стала немов у немовля. Ти вкрав моє серце ще дуже давно, Але ти не пам'ятаєш напевно! Тоді ти ніжно усміхався, дивлячись в очі мої. А я дивилась безперервно в твої. Душа твоя палала ясним вогнем! Тягнулась довгим, теплим струмцем. Та й пронизала мене своєю стрілою! Та на цей раз без гострого болю!
2022-02-14 20:14:26
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
ananim3
Красивый стих!
Відповісти
2022-02-15 05:12:16
1
Яна Шинко
@ananim3 спасибо, мне очень приятно!
Відповісти
2022-02-15 05:16:44
Подобається
Софія Гладковська
Вау😍
Відповісти
2022-02-15 09:34:08
1
Інші вірші поета
Думки Землі Самотність губить життя Свіжий ковток Берізонька
Інші поети
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3236
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1989