Вірші
Свіжий ковток
Ах, чи відчуваєш ти цей аромат,
Що ловить нюх твій на світанку?
Вальс танцює листопад,
І кружляючи покличе зранку.
А ти простуєш на роботу,
З полегшенням робиш ковток,
Забуваєш про скорботу.
Любити можна не лишень суботу!
І чи то сонце заблищить,
Чи то дощик краплями заграє.
Твій розум у домівку не біжить
Бо душа піснею співає!
1
0
196
Зимова таємниця
Підійми голівку і відкинь думки.
Подивись, що бачиш у красі?
Маленькі мерзлі крапочки
Ніжно опинились на чолі й щоці.
Невеличкий білий вихорець
Повернув голівку до віконця.
Тепер ти ніби мандрівець,
Що мандрує світом цьоготворця.
Пухнасті олені і сніговички
Люб'язно лапками махають.
А сніжинки, шишки і хмаринки
Заворожувати всіх допомагають.
А там ще далі світ чудес,
Де миготять маленькі друзі.
Ця кімната вже не має меж,
Сьорбають жінки десь смузі.
А в ночі, то справжнє диво.
Де оживають персонажі з казок.
Скільки ж за ніч таємниць приплило.
Чи розгадаємо їх без підсказок?
2
0
132
Ментальний світ
Вони сумують у різних куточках Землі.
Вони пускають сльозу через самотність.
Невідомо їм, що таке безтурботність.
Страждань, болі безліч у його житті,
А вона забула прекрасні миті.
І спинився час, життя - це страждання.
Рахуєш хвилини до свого поховання.
І лякають далекі польоти.
Космічні польоти, позамежні польоти.
Воно рухне, воно розіб'ється,
Воно вибухне або розллється.
ЗУПИНИСЯ!!! Ще трохи й сказишся!!!Вертайся на Землю! Вертайся в цю мить!
Тіло трясеться, мозок вже тонить.
Так, це божевілля, але не тільки ти опинився
У такому вирої болі. Вона теж ридає ночами,
Він теж утопає добами. Годі! Вже час!
Ви схожі, ви особливі. І вогник злоби згас,
Бо ти спинився перед нею. І зійшлися шляхами,
Баченням світу. Разом ви стали знавцями
Світу усього. Міцний дружній дует,
Що поборов у шафі свій найстрашніший скелет.
1
0
172
І біжуть ті московити
І біжуть ті московити
У свої хати на болотини.
І ревуть та бісяться
Бо українці тішаться!
Залунали, загули
Ці слова про волю.
Зарождались, зацвіли
Квіточки у полі.
Обізвався й чорнозем,
Подарувавши, бульби.
А ті тваринки без проблем
Доставляють пульки.
Поки в них москва горить,
Стоять на кордоні сітки.
НАТОвський комар їх дім бомбить,
Лишаючи великі дірки.
А лелека із-за хмар скинула гармату.
Наші воїни в руках, тримають наші фронти.
А ті хрюкають в кущах, матюкаються від шоку й болі.
«Боже пАмАгІ, ну, я ж хАрОшИй вОІн!»
І біжуть ті московити
У свої хати на болотини.
І ревуть та бісяться
Бо українці тішаться!
1
0
219
Вузол без кінця
Пливе зображення в очах,
А думки стають океаном.
І хитає тебе на дорогах.
Тобі все здається обманом.
І піддаєшся атаці, порив -
Похитнулися паркани.
Кожна клітина, мов звір
З'їдає тебе частками.
І битва смертельна триває.
Чи довго ти будеш у тямі?
Темнотою мене заливає,
Опиняєшся в страждальній ямі.
Де вихід? Де двері?
Як довго те світло шукати?
А розум знов опиняється в пастці.
«Доведеться тобі щоденно блукати».
2
0
173
Незламність
Я полечу на крилах вітру
Далеко аж за хмари!
Розфарбую цю палітру,
Забуду про тяжкі удари.
Я забуду про почвар,
Які над вухами гуділи.
Це полотно здобуде фарб,
Які давно вицвіли.
Власну мелодію заграю,
Звуком перекрию біль.
Я вершин, успіхів жадаю,
Працюю із усих зусиль.
Мою силу духу не зламати!
І скільки б не було падінь
Із ранами буду вставати!
Хапаючись за промінчики надій!
2
0
170
Сансара
Опадають з дерев багряні листки.
Повторюються з історії рядки.
Вітер шумить і чутно, знов кулі.
А там і ракети, шахеди та пулі.
Знову тривога, знов чутно крик.
А хтось у підвалах жив рік.
Хтось пив воду, топивши сніг.
А в когось уже не має майбутніх доріг.
Війна зняла з нас маски.
Не віримо більше в кацапські ті казки.
Нас роками нищили ви,
Тепер нам є чим відповісти!
3
0
147
Ілюзія
Та й бринить та лісова стежка -
Кличе мене співами своїми.
Я простягнуся руками моїми -
І спіймає воду з них квітка.
Я зроблю крок по зеленій травичці -
Залишиться слід, я йду мов пір'їнка.
Легіт дурманить, усе мов оманка.
Чи повірю в дурниці?
Чи може це правда?
Я бачу наче туманом, чорні силуети.
А що тут забули кадети?
Стежко, невже це принада?
Я бачу сон, невже це пастка?
Та й бринить та лісова стежка
Та й кличе зелена доріжка.
Та й поглине брехливі сльози квітка.
4
2
288
Смак Хеллоуїна
Тук-тук-тук
От і знову чутно звук.
Чи готов ти вкотрий раз
Прийняти у будинку нас?
Тік-так-так
Чи побачив ти цей знак?
Сліпнуть очі, ллється кров.
Смерть - це твій невірний крок.
Хрясь-бах-шух
За секунду втратив слух.
Таці, чаши і тарілки.
Тепер усі мої лакітки!
1
0
81
Поклик
Я співаю під вікном твої балади.
Ніжним голосом розлітаються вони містами.
Почуй і ти ж мій голос, коханий,
Та спробуй знайти мене лісовими стежками.
Я буду чекати тебе з тарілками
Познайомишся ти з новими смаками.
Будемо разом у лісі гуляти,
Та твої пречудові балади співати.
Будеш завжди мене надихати
Силу духу, волі давати.
Ти тільки іди,
Проривайся, рвися цима заростями.
Я співаю біля вікна твої балади.
Будуть лунати ще й серенади.
Так може гучніше мені заспівати?
Щоб горя в котре мені не зазнати!
3
0
225
Думки Землі
Людина частина природи.
Вона є вищим творцем.
Від неї залежить майбутнє:
Чи буде вона жити чи ні?
Кожна твоя покинута пляшка,
Кожна твоя кинута цигарка,
Кожне сміття - це гибель Землі.
Плаче Земленька бо горює:
- Я відчуваю нестачу.
Я все плачу та плачу.
Дихати важко,
Розквітнути тяжко.
- Люди не помічають мого старання!
Так може загинути - це їхнє бажання?
1
0
157
Життя в моменті
Я живу сьогоднішнім днем,
Ти живеш сьогоднішнім днем.
Відчуй порив вітру,
Відчуй запах квітів,
Відчуй дотик землі!
Ти - частина природи,
Як і ми всі.
Я радію що живу,
Я радію що відчуваю кожне твоє торкання.
Я можу фарби відчути твої,
Я можу присмак відчути твій.
Я жива бо відчуваю.
Я жива бо це я знаю!
0
0
262
Перший крок до щастя
Думала я, що щастя не має на світі.
На кожному кроці люди лихі,
Тому й тіло від страху тремтіло,
Від горя сильно сердце боліло.
Думала я, що кожен відвернувся від мене.
Не хоче, не бачить, не чуть.
Але я зрозуміла, що себе накрутила.
Цей день не хочу забуть!
5
0
325
Безболісний вистріл
Сердечко моє забилось, як у пташеня.
Мова стала немов у немовля.
Ти вкрав моє серце ще дуже давно,
Але ти не пам'ятаєш напевно!
Тоді ти ніжно усміхався, дивлячись в очі мої.
А я дивилась безперервно в твої.
Душа твоя палала ясним вогнем!
Тягнулась довгим, теплим струмцем.
Та й пронизала мене своєю стрілою!
Та на цей раз без гострого болю!
7
3
223
Самотність губить життя
По гарному личку котиться сльоза.
По чистому серцю вдарила гроза.
І тут самотність вже находить,
Серед спокою місце знаходить.
Поглинає вона життя моє,
Спокою роками мені не дає!
Я хочу щастя, радість відчуть,
Але самотність говорить: «Забудь!»
Не вже я не маю право на щасливе життя?
Чому не допомагає самопізнання?
Я хочу підтримки, хочу допомоги,
Але не має у мене без тебе дороги!
6
2
227
Настирливі думки
Занурена я у думки.
Деякі з них наче муки.
Поділитись ними дуже важко,
Впав камінь на груди, дуже тяжко!
І сказати нікому не можу.
Вихід, на жаль, не знаходжу.
Бо боюсь, що засміють, не поймуть
Та за людину з іншого світу приймуть.
4
3
223
Берізонька
Плаче берізонька як молода дівчина,
Гне свої коси, сльози пуска.
Хоче піти хлопця знайти,
Але тримає коріння що в землі - роками росте.
Допоможіть їй хто небудь, важко дівчині
На одному місці - добами стоять!
Вона б пішла якби захотіла,
Але в рослин доля друга.
- Якби я хотіла людиною стати
Та багато волі мати!!!
8
4
287
