І біжуть ті московити

Яна Шинко

І біжуть ті московити У свої хати на болотини. І ревуть та бісяться Бо українці тішаться! Залунали, загули Ці слова про волю. Зарождались, зацвіли Квіточки у полі. Обізвався й чорнозем, Подарувавши, бульби. А ті тваринки без проблем Доставляють пульки. Поки в них москва горить, Стоять на кордоні сітки. НАТОвський комар їх дім бомбить, Лишаючи великі дірки. А лелека із-за хмар скинула гармату. Наші воїни в руках, тримають наші фронти. А ті хрюкають в кущах, матюкаються від шоку й болі. «Боже пАмАгІ, ну, я ж хАрОшИй вОІн!» І біжуть ті московити У свої хати на болотини. І ревуть та бісяться Бо українці тішаться!

2023-10-13 04:58:24

1

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3869

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11501