Ментальний світ

Яна Шинко

Вони сумують у різних куточках Землі. Вони пускають сльозу через самотність. Невідомо їм, що таке безтурботність. Страждань, болі безліч у його житті, А вона забула прекрасні миті. І спинився час, життя - це страждання. Рахуєш хвилини до свого поховання. І лякають далекі польоти. Космічні польоти, позамежні польоти. Воно рухне, воно розіб'ється, Воно вибухне або розллється. ЗУПИНИСЯ!!! Ще трохи й сказишся!!!Вертайся на Землю! Вертайся в цю мить! Тіло трясеться, мозок вже тонить. Так, це божевілля, але не тільки ти опинився У такому вирої болі. Вона теж ридає ночами, Він теж утопає добами. Годі! Вже час! Ви схожі, ви особливі. І вогник злоби згас, Бо ти спинився перед нею. І зійшлися шляхами, Баченням світу. Разом ви стали знавцями Світу усього. Міцний дружній дует, Що поборов у шафі свій найстрашніший скелет.

2023-11-05 20:00:29

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12138

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

2339