Ментальний світ
Яна Шинко
Вони сумують у різних куточках Землі. Вони пускають сльозу через самотність. Невідомо їм, що таке безтурботність. Страждань, болі безліч у його житті, А вона забула прекрасні миті. І спинився час, життя - це страждання. Рахуєш хвилини до свого поховання. І лякають далекі польоти. Космічні польоти, позамежні польоти. Воно рухне, воно розіб'ється, Воно вибухне або розллється. ЗУПИНИСЯ!!! Ще трохи й сказишся!!!Вертайся на Землю! Вертайся в цю мить! Тіло трясеться, мозок вже тонить. Так, це божевілля, але не тільки ти опинився У такому вирої болі. Вона теж ридає ночами, Він теж утопає добами. Годі! Вже час! Ви схожі, ви особливі. І вогник злоби згас, Бо ти спинився перед нею. І зійшлися шляхами, Баченням світу. Разом ви стали знавцями Світу усього. Міцний дружній дует, Що поборов у шафі свій найстрашніший скелет.
2023-11-05 20:00:29
1
0
Інші вірші поета
Самотність губить життя Незламність Сансара Життя в моменті
Інші поети
دجن
@3ams
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1914
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2583