Ти лежиш горілиць...
Ярина Залужна
Ти лежиш горілиць і хмари летять мимо тебе. Сходяться й розходяться, малюють візерунки. Їм нема діла до тебе, до мене й до нас, Вони — це лише згустки крапель і газів. Ти лежиш горілиць і бачиш метушню птахів та комах. Хтось із них жертва, а хтось хижак. Та їм теж немає діла до нас, Вони живуть в своїх системах й світах. Ти лежиш горілиць і бачиш чорноту нічного неба, А в ньому зорі такі далекі й близькі. Ти здивуєшся, але їм так само чхати на всіх І не важливо в честь яких вони названі богів. Ти лежиш горілиць і не бачиш нікого й нічого. Незрячі очі затягла сліз пелена. Та в цьому світі до цього нікому діла нема, Бо в цьому світі ти не одна людина така.
2023-03-12 06:51:20
2
0
Інші вірші поета
Нескінченний пазл Правильна людина, не правильний час Осінні меланхолії Безнадійний романтик
Інші поети
The Dead Poet.
@TheDeadPoet_hr
A Kind Of Spell
@a_kind_of_spell
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12289
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4568