Вірші
Осінні меланхолії
Золото.
Тумани.
Холод.
Каштани.
Багряний ліс.
Вогненна осінь.
Прілий запах.
Журавлів голосінь.
Ароматна чашка кави.
Плетений бордовий плед.
Захопливі книжкові глави.
Життя — солодкий мед.
2
0
150
Наше шаленство
Мені так подобається те божевілля,
До якого ми щоразу з тобою доходим.
Це те саме безалкогольне сп'яніння,
Яке одне одному під шкіру вводимо.
Коли завмирає подих і руки втрачають контроль,
У кожному погляді, дотику — бажання й любов.
Коли до сердець вже дібратий пароль,
А в жилах нестримно пульсує кров.
Поза часом і простором у хвилі спокус
Торкаючись вічності одним порухом рук,
Наповнюємось ніжністю, а від дотику вуст,
Серце шалено зупиняє й прискорює рух.
3
1
195
Чотири сезони
Хочу гуляти з тобою по місту
Під теплим літнім дощем.
Коли краплини мокрим намистом
Стікають щасливим лицем.
Не соромитися сміху і танців
Адже коханню немає меж.
І серед сотні тисяч самозванців
Я розпізнаю твій силует.
Хочу гуляти з тобою по місту,
Коли дерева вдягнуть багрянець.
Коли журавлі у вир полетять урочисто,
Сповіщаючи про тепла кінець.
Бігати по шумному листі,
І радіти як діти малі.
Та не залежно в якому ми місці,
Разом незмінно рухатися далі.
Хочу гуляти з тобою по місту,
Під тихий сніговий вальс.
Хоч в наших розмовах не буде змісту,
Головне, щоб у них не звучав фальш.
Ховатися від холоду разом,
Танучи в найпалкіших обіймах.
З чашками чаю і пледом,
Потонути у неймовірних фільмах.
Хочу гуляти з тобою по місту,
Коли все навколо цвіте.
Коли весну, таку невинну і чисту,
Ластівка на крилах принесе.
Разом милуватися першим цвітом,
Вдихати на повну перші дзвіночки тепла.
Хочу з тобою мандрувати світом
І вірити що нашій історії не буде кінця.
2
0
199
Уроки життя
Я кожен раз віддаю всю себе без останку
І кожен раз я піднімаю свою планку.
Від доброти і ніжності,
До любові, чесності й гідності.
Я кожен раз отримую науку,
Про тих, хто не подасть у біді руку.
Хто зробить все, щоб ти втонув,
А хто ще жоден раз не обманув.
Я кожен раз стаю сильніше,
А коло друзів все рідше й рідше.
Хтось заслабкий, хтось — надто сильний,
Та поруч ті, що завжди вірні.
Я кожен раз молюся Богу,
Щоб дав ті сили на життя дорогу.
І кожен раз я йому вдячна
За те, що сила моя неосяжна.
7
0
189
Навіть якщо
Нехай це не любов і не безмежне кохання,
Мені з тобою в кайф гратися у наше щастя.
Адже не існує меж, заборон і покарання,
Коли двоє за руку проходять страждання.
Нехай це ілюзія, казка чи блеф,
Я карбую у пам'яті кожен момент,
Коли твої руки мене обіймають,
А твої очі від захвату сяють.
Навіть якщо у кінці буде "game over"
Замість такого чарівного "happy end".
Зараз я з тобою не відчуваю втоми,
Коли ми гуляєм поміж планет.
Навіть якщо колись ми станем чужими,
Зараз ми можемо бути щасливі.
Якщо настане момент, коли розійдуться стежини,
Я назавжди запам'ятаю нас такими.
4
0
269
Правильна людина, не правильний час
Я б кохав її вічно,
Але цього занадто мало.
Я б кохав її безкінечно,
Але цього нам не дано.
Вона для мене надто ідеальна,
Така маленька, щира та смішна.
Я залишатиму на серці лише рани,
Бо не звик кохати таких, як вона.
Моєї уваги завжди буде недостатньо,
А слова завжди холодні та сухі.
Пробач мене, що віднісся так халатно
До твоїх слів та почуттів, кохана.
Я прочерствів занадто рано,
Щоб зараз прийняти твої щирі слова.
Ти для мене назавжди недоторкáна,
Як мрій недосяжних імла.
2
0
311
Я втомилася
Я так втомилася чекати
Кохання, підтримки, поваги.
Я так втомилася кохати,
Тих хто ніколи мене не кохали.
Я так втомилася терпіти,
Зневагу, холод та "випадкові" помилки.
Я так втомилася мріяти
Про те, що колись буду щаслива.
Я просто втомилася жити
У світі де нікому не потрібна.
Я просто хочу любові,
А не самотньо у куточку вити.
1
0
194
Душа
Ти впускаєш людину у саму душу
А вона йде і бере частинку тебе.
Ти музикою й танцями знову біль глушиш
Та навіть алкоголь вже тебе не бере.
Крик і біль твою душу шматують,
А ти все потерпиш і далі своє.
Впускаєш людей, що душу катують,
Вважають, що безкінечне терпіння твоє.
А ти мрієш і терпиш, терпиш і мрієш,
Що твоїм стражданням прийде кінець.
І з кожним днем ти все слабше тлієш,
І в один такий день урветься терпець.
3
0
189
Нескінченний пазл
Щодня і щоночі збираю себе по шматочках,
Цей великий нескінченний пазл.
Шукаю частини в найтемніших куточка,
Серед сотні тисяч кривих дзеркал.
"Не те, не туди, це не тим боком", —
З усіх сторін у вуха кричать.
Так ніби бачать моїм оком
І вже всеї історії знають фінал.
Та чхати на всі їхні нарікання,
Вони з мене себе творять.
Вони не бачать мої старання,
Лише заздрісно з-за спини галдять.
Я не вони і я маю власну стежину,
І свою долю я сама складу.
Вони не бачать мене у лиху годину,
Лише зляться, коли я наверху.
1
0
359
Рятівний круг
Людина рятівний круг —
Це дуже цікава штука.
Немає значення ти ворог чи друг,
До тебе буде протягнута її рука.
Людина рятівний круг
Завжди на поготові.
Вилікує від душевних недуг
І не залишить тебе на півдорозі.
Людина рятівний круг —
Це предмет, бездушний робот.
У неї немає своїх проблем і тривог,
Для неї не існує власних турбот.
Людина рятівний круг —
Це оболонка болючих емоцій.
На її тілі від чужих рук бруд,
Але вона не може впасти в знемозі.
Вона стіна, скеля, незламна опора.
До неї тягнеться ліс людських рук,
Адже їй не страшна жодна негода.
Ось така ця людина рятівний круг.
3
0
252
18
Мені вже майже вісімнадцять,
Але я ще зовсім дитина.
Мені зірки усе простять
І я допиваю цей бокал вина.
Дома чекає розсерджена мати,
Годинник показує північ.
Та нам ще хочеться погуляти
І пригодам крокуєм назустріч.
Мені ще немає вісімнадцяти,
Але я давно не дитина.
Ще стільки всього треба зробити,
Аби знайшлася вільна година.
Реферати, конспекти і голова обертом,
А ще багато хатнього клопоту.
Інколи відчуваю себе роботом.
Згодом шукатиму якусь роботу.
2
1
178
Вінець гордості
Життя вчить, а час лікує —
Прості та геніальні слова.
Та не так просто, коли у серці куля,
Яку випустила найрідніша рука.
І ти пробачаєш, раз, другий, десятий.
Це "пробачаю" не має початку й кіцня.
Ось де лежить вінець гордості пом'ятий.
Коли ти вже викинеш те сміття!?
Ні, не вінець, а людей тих проклятих,
Що так безпардонно твою душу ятрять!
Тих зарозумілих, впертих, пихатих,
Які щодня і щоночі в спину ножем гатять!
Твоя душа не має спокою,
Твій біль — це невід'ємна частина життя.
Коли ти вже навчишся бути собою,
Не чути й не бачити чужі сльози й каяття?
Але ти не така, ти не вони,
Твоя душа цвіте, а не гни́є.
Ти навіть ворогу подаш води,
Просто через те, що він теж про щось мріє.
Ти невиправно добра
І так само невиправно нещасна.
Бо доглядаючи трави у чужих горах,
Ти забуваєш про дерева у власних лісах.
2
0
175
Стогін серця
У грудях стогне серце.
Йому там дуже тісно.
Мене "годують перцем"
І я не розумію що із цього дійсно.
Ця каша в голові вже не дає спати
І з кожним днем вона все гусне й гусне.
Не думала, що так боляче кохати,
Коли без нього усе пусте.
Так, життя крокує і без нього,
Розміреним ритмічним кроком.
Та з ним все хочеться такого,
Щоб не встигати і змигнути оком.
Життя біжить, летить, стриміє
Туди в майбутнє, за небокрай.
А мені цікаво про що він ночами мріє,
Після такого звичного "бувай".
Так, життя без нього є можливим.
Та вже воно таким не буде,
Щоб вітер заповнював груди
І танцювало тіло молоде.
У грудях серце стогне.
Воно так проситься на волю.
Воно на волі лиш потоне,
Та вже не змінити долю.
2
2
262
Ти лежиш горілиць...
Ти лежиш горілиць і хмари летять мимо тебе.
Сходяться й розходяться, малюють візерунки.
Їм нема діла до тебе, до мене й до нас,
Вони — це лише згустки крапель і газів.
Ти лежиш горілиць і бачиш метушню птахів та комах.
Хтось із них жертва, а хтось хижак.
Та їм теж немає діла до нас,
Вони живуть в своїх системах й світах.
Ти лежиш горілиць і бачиш чорноту нічного неба,
А в ньому зорі такі далекі й близькі.
Ти здивуєшся, але їм так само чхати на всіх
І не важливо в честь яких вони названі богів.
Ти лежиш горілиць і не бачиш нікого й нічого.
Незрячі очі затягла сліз пелена.
Та в цьому світі до цього нікому діла нема,
Бо в цьому світі ти не одна людина така.
2
0
244
Сила в кожному
Ми не народжуємося сильними.
Ми стаємо такими!
Через проблеми, страхи й біди
У ті часи коли ми були молодими.
Так буває важко, а часом неможливо,
Та треба пам'ятати, що для вас важливо.
Пам'ятати дитячі бажання й мрії,
Й заради них плекати всі надії.
Будь свого щастя охоронцем,
Повір, що попадеш в мішень.
Після грози завжди буває сонце,
А після ночі завжди приходить день.
Борись за своє право й думку
І не зважай на чужу критику.
У них лиш заздрість в очах,
Бо вони не бачать твій важкий шлях.
2
3
220
Тепло твого тіла...
Тепло твого тіла і жар долонь
Так хочу відчувати знову і знов.
Торкаюсь губами твої скронь,
Як шкода що це лише сон.
Ти завжди п'яниш і плутаєш мої думки,
Один твій погляд змушує тремтіти.
Від твоїх дотиків спиною йдуть мурашки,
А серце починає шалено стукотіти.
За тобою, як за стіною
Ні вітру, ні дощу не боюсь.
Ти так з легкістю керуєш мною,
Але я не боюсь твоїх спокус.
Неймовірна озвучка від @SandraMey: https://youtu.be/iKCOYXvsIDM
3
2
264
Прірва
Я сиділа на краю прірви
І сльози капали з кінчика носа,
Я розуміла, що один неправильний подих вітру
І я каменем вниз полечу.
Я боялася до смерті,
Але сил вже не було.
Сама б я нізащо звідти не пішла.
Лиш правильний подих вітру мене б врятував.
Я сиділа на краю прірви.
Сліз вже не було в моїх очах.
Я лиш тихо благала, щоб хтось
Прийшов мене врятував.
Я дивилася в прірву,
Вона дивилася в мене.
І страху вже не чула я.
А вона лиш тихо шепотіла "Стрибай" .
1
2
274
Безнадійний романтик
Я той самий безнадійний романтик, що постійно хоче добра.
Я той самий безнадійний романтик, якому постійно потрібна увага.
Я той самий безнадійний романтик, який втріскався по самі вуха.
Я не вмію римувати, але вмію писати.
Я не вмію подати свою думку, але хочу показати свої почуття.
Я не вмію мовчати, але деколи варто.
Навіть зараз пишу ці рядки і картаю себе, що пишу.
Навіть зараз пишу ці рядки і думаю "чому?".
Навіть зараз пишу ці рядки і вважаю, що ніколи їх сама не скажу.
Я просто хочу знати, що тобі це потрібно.
Я просто хочу знати, що тебе тішить моє "привіт".
Я просто хочу знати, що в твоїй голові.
Ти скажеш "дурня" і лиш посмієшся.
Ти скажеш "занесло" і я лиш кивну.
Ти скажеш "не бійся", а я промовчу.
1
2
290
Любов — це завжди двоє
Любов — це вогнище і не одне.
Воно у двох серцях палає.
Та інколи таке буває,
Поки один цю істину збагне,
У іншого воно згасає.
Це вогнище не може бути вічне.
Його потрібно живити дровами,
Та ще й щоденно, не щорічно.
Ось це і робить нас рабами.
Хтось вкладає у вогнище всю душу,
А інший для нього і пальцем не порушив.
Один віддає усе і гине,
Інший лиш користає з цього і радіє.
Цей цикл буде безкінечним,
Допоки всі не знайдуть своє.
Допоки до людей не дойде,
Що любов — це завжди двоє.
3
3
238
Годинник
На годиннику одинадцята.
Мені так хочеться у твої обійми.
Там так тепло і добре,
Там не страшні ніякі війни.
На годиннику північ,
Мені так страшно і зимно.
Я напишу тобі "добраніч"
І буду думати на скільки це дивно.
На годиннику перша.
На щоках: гіркі сльози.
На душі не сум і не страх,
Там лише бурани і грози.
На годиннику третя.
Навколо годинник і тиша.
Згасає емоцій багаття,
Лише біль шкребе серце мов миша.
2
1
233
Прогулянка містом
Хочу гуляти з тобою по місту
Під теплим літнім дощем.
Коли краплини мокрим намистом
Стікають щасливим лицем.
Не соромитися сміху і танців,
Адже коханню немає меж.
І серед сотні тисяч самозванців
Я розпізнаю твій силует.
Хочу гуляти з тобою по місту,
Коли дерева вдягнуть багрянець.
Коли журавлі у вир полетять урочисто,
Сповіщаючи про тепла кінець.
Бігати по шумному листі,
І радіти як діти малі.
Та не залежно в якому ми місці,
Разом незмінно рухатися далі.
Хочу гуляти з тобою по місту,
Під тихий сніговий вальс.
Хоч в наших розмовах не буде змісту,
Головне, щоб у них не звучав фальш.
Ховатися від холоду разом,
Танучи в найпалкіших обіймах.
З чашками чаю і пледом,
Потонути у неймовірних фільмах.
Хочу гуляти з тобою по місту,
Коли все навколо цвіте.
Коли весну, таку невинну і чисту,
Ластівка на крилах принесе.
Разом милуватися першим цвітом,
Вдихати на повну перші дзвіночки тепла.
Хочу з тобою мандрувати світом
І вірити що нашій історії не буде кінця.
4
0
213
