Вінець гордості
Життя вчить, а час лікує —
Прості та геніальні слова.
Та не так просто, коли у серці куля,
Яку випустила найрідніша рука.
І ти пробачаєш, раз, другий, десятий.
Це "пробачаю" не має початку й кіцня.
Ось де лежить вінець гордості пом'ятий.
Коли ти вже викинеш те сміття!?
Ні, не вінець, а людей тих проклятих,
Що так безпардонно твою душу ятрять!
Тих зарозумілих, впертих, пихатих,
Які щодня і щоночі в спину ножем гатять!
Твоя душа не має спокою,
Твій біль — це невід'ємна частина життя.
Коли ти вже навчишся бути собою,
Не чути й не бачити чужі сльози й каяття?
Але ти не така, ти не вони,
Твоя душа цвіте, а не гни́є.
Ти навіть ворогу подаш води,
Просто через те, що він теж про щось мріє.
Ти невиправно добра
І так само невиправно нещасна.
Бо доглядаючи трави у чужих горах,
Ти забуваєш про дерева у власних лісах.
2023-03-14 22:23:04
2
0