Parce que c'était lui

ʏaʏa

Parce que c'était lui Ou parce que c'était moi C'était l'un d'entre nous, celui qui a tout fini Celui qui abandonna C'était peut-être lui, c'était peut-être moi Celui qui n'était pas là C'était peut-être un coup du hasard C'était peut-être un peu trop tard Quelque chose planait Quelque chose de bien laid Quelque chose de terrible, d'affreux Quelque chose de malheureux C'était peut-être moi Mais en tout cas, c'était bien lui Celui qui m'a annoncé, un jour de pluie Qu'il avait une amie Qu'il aimait plus que moi.

2024-03-13 22:50:16

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Perdix

J'aime beaucoup, le rythme, le contenu, la fin... c'est vraiment beau

Відповісти

2024-03-24 09:35:11

ʏaʏa

@Perdix merci beaucoup :)

Відповісти

2024-03-24 09:43:42

Подобається

Інші вірші поета

Je me suis construite I'm alone et puis je fais tout ça mais si les gens

Інші поети

Veronika Yupyn

@Veronika_Yupyn

Nana

@mingi

Clary Lorraine

@clarylorraine

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2360

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2759