Осінні будні
Юлия Грибан
Холодний чай, пусті розмови Осіннє листя багровіє за вікном Я в'яжу шарф, малюю Персефону Пишу вірші , але не про любов. Порожні вулиці, дідусь на скрипці грає Останні гроші кину я в чохол Він зніме шляпу, та на серці тУга Чому він має мерзнути ось тут ? У вікнах - світло, а мені самотньо. Можливо кішку скоро заведу. А може це купити укулеле? На музику останні гроші хай підуть. Темінь на вулиці, і дощик Кап-кап-кап. Він ллє, тому придбаю парасольку. В'яжу не шарф, в'яжу вже покривало. Саме воно зігріє восени. Проте не тіло , а душа тепла бажає. Людину, що розтопить тонкий лід. І просто скаже : "Я тебе кохаю. Сьогодні, завтра, вчора і навік".
2020-10-07 19:41:36
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Просто Расік
Це тепер мій улюблений вірш😍
Відповісти
2020-10-07 19:42:42
1
Інші вірші поета
Нетрі Спогад Люби себе Справжнє
Інші поети
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8310
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1116