Осінні будні

Юлия Грибан

Холодний чай, пусті розмови Осіннє листя багровіє за вікном Я в'яжу шарф, малюю Персефону Пишу вірші , але не про любов. Порожні вулиці, дідусь на скрипці грає Останні гроші кину я в чохол Він зніме шляпу, та на серці тУга Чому він має мерзнути ось тут ? У вікнах - світло, а мені самотньо. Можливо кішку скоро заведу. А може це купити укулеле? На музику останні гроші хай підуть. Темінь на вулиці, і дощик Кап-кап-кап. Він ллє, тому придбаю парасольку. В'яжу не шарф, в'яжу вже покривало. Саме воно зігріє восени. Проте не тіло , а душа тепла бажає. Людину, що розтопить тонкий лід. І просто скаже : "Я тебе кохаю. Сьогодні, завтра, вчора і навік".

2020-10-07 19:41:36

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Просто Расік

Це тепер мій улюблений вірш😍

Відповісти

2020-10-07 19:42:42

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2201

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1539