Осінні будні
Холодний чай, пусті розмови Осіннє листя багровіє за вікном Я в'яжу шарф, малюю Персефону Пишу вірші , але не про любов. Порожні вулиці, дідусь на скрипці грає Останні гроші кину я в чохол Він зніме шляпу, та на серці тУга Чому він має мерзнути ось тут ? У вікнах - світло, а мені самотньо. Можливо кішку скоро заведу. А може це купити укулеле? На музику останні гроші хай підуть. Темінь на вулиці, і дощик Кап-кап-кап. Він ллє, тому придбаю парасольку. В'яжу не шарф, в'яжу вже покривало. Саме воно зігріє восени. Проте не тіло , а душа тепла бажає. Людину, що розтопить тонкий лід. І просто скаже : "Я тебе кохаю. Сьогодні, завтра, вчора і навік".
2020-10-07 19:41:36
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Просто Расік
Це тепер мій улюблений вірш😍
Відповісти
2020-10-07 19:42:42
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11997
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3209