Ти
Юлия Грибан
Твій голос позбавляє мене мови В очах твоїх я хочу потонути Я ладна слухати усі твої промови Лише щоб на секунду поруч бути Я впевнена, що ти мене не знаєш Коли ідеш по вулиці - минаєш. Я звикла до байдужості людей Але твоя дається найскладніше Твій запах зводить з розуму мене З усіх він найприємніший й найгірший Та не жалкую я про почуття Бо відчуття любові неминуче Вірші Костенко згадую щораз "Як пощастило дівчинці в 17"
2020-01-20 08:48:01
4
0
Інші вірші поета
Осінні будні Люби себе Холод Нетрі
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Эрика
@Erika_Star
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13220
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2341