Ти
Юлия Грибан
Твій голос позбавляє мене мови В очах твоїх я хочу потонути Я ладна слухати усі твої промови Лише щоб на секунду поруч бути Я впевнена, що ти мене не знаєш Коли ідеш по вулиці - минаєш. Я звикла до байдужості людей Але твоя дається найскладніше Твій запах зводить з розуму мене З усіх він найприємніший й найгірший Та не жалкую я про почуття Бо відчуття любові неминуче Вірші Костенко згадую щораз "Як пощастило дівчинці в 17"
2020-01-20 08:48:01
4
0
Інші вірші поета
Люби себя Справжнє Нетрі Осінні будні
Інші поети
Yaroslav
@voditel_sudby
Wificchi
@Wificchi
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2647
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1803