Ти
Юлия Грибан
Твій голос позбавляє мене мови В очах твоїх я хочу потонути Я ладна слухати усі твої промови Лише щоб на секунду поруч бути Я впевнена, що ти мене не знаєш Коли ідеш по вулиці - минаєш. Я звикла до байдужості людей Але твоя дається найскладніше Твій запах зводить з розуму мене З усіх він найприємніший й найгірший Та не жалкую я про почуття Бо відчуття любові неминуче Вірші Костенко згадую щораз "Як пощастило дівчинці в 17"
2020-01-20 08:48:01
4
0
Інші вірші поета
Спогад Справжнє Холод Осінні будні
Інші поети
yas_mine
@yas_mine
Gray_Raven
@Gray_Raven
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2580
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2948