Ти
Твій голос позбавляє мене мови
В очах твоїх я хочу потонути
Я ладна слухати усі твої промови
Лише щоб на секунду поруч бути
Я впевнена, що ти мене не знаєш
Коли ідеш по вулиці - минаєш.
Я звикла до байдужості людей
Але твоя дається найскладніше
Твій запах зводить з розуму мене
З усіх він найприємніший й найгірший
Та не жалкую я про почуття
Бо відчуття любові неминуче
Вірші Костенко згадую щораз
"Як пощастило дівчинці в 17"
2020-01-20 08:48:01
4
0