Життя людини
Юрий Voituk
Життя людини тонка річ, Сьогодні є, а завтра вже нема. Щодня мене тривожить думка, Невже це правда? Смерть одна! А як же Бог, життя на небесах і в пеклі? Чому людина збуває головне ? Життя одне , не нехтуйте ціннішим! Цінуйте час і кожну його мить ! Усі хороші і страшні моменти , В печалі, радості , коханні і журбі. Не завжди , буде чорна полоса, Настане й також біла.
2020-08-08 05:55:43
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Игорь Демин
Самое сложное комментировать стихи с религиозным подтекстом, и я объясню почему: совершенно не важно к какому вероисповеданию принадлежит человек, но Библию в руки брал каждый. Я обращаю ваше внимание на то, что это моя точка зрения, основанная на Библии. В Библии, а Евангелии от Иоанна написано, что Бог- есть любовь и не будет никого жарить на сковороде в аду. Верно указано, что смерть одна. Но есть духовная смерть, а есть физическая. Духовная смерть- это когда человек удаляется от Бога и Его заповедей, а физическая- это смерть тела. Так что когда пишутся такие стихи, обращайте внимания на позицию Бога, а не на людские традиции, они не всегда верны! С уважением, Игорь Демин.
Відповісти
2020-08-29 03:27:35
Подобається
Інші вірші поета
О, Україно Дівчина-Весна Буденність Небесна сотня
Інші поети
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2540
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10935