Життя людини

Юрий Voituk

Життя людини тонка річ, Сьогодні є, а завтра вже нема. Щодня мене тривожить думка, Невже це правда? Смерть одна! А як же Бог, життя на небесах і в пеклі? Чому людина збуває головне ? Життя одне , не нехтуйте ціннішим! Цінуйте час і кожну його мить ! Усі хороші і страшні моменти , В печалі, радості , коханні і журбі. Не завжди , буде чорна полоса, Настане й також біла.

2020-08-08 05:55:43

7

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Игорь Демин

Самое сложное комментировать стихи с религиозным подтекстом, и я объясню почему: совершенно не важно к какому вероисповеданию принадлежит человек, но Библию в руки брал каждый. Я обращаю ваше внимание на то, что это моя точка зрения, основанная на Библии. В Библии, а Евангелии от Иоанна написано, что Бог- есть любовь и не будет никого жарить на сковороде в аду. Верно указано, что смерть одна. Но есть духовная смерть, а есть физическая. Духовная смерть- это когда человек удаляется от Бога и Его заповедей, а физическая- это смерть тела. Так что когда пишутся такие стихи, обращайте внимания на позицию Бога, а не на людские традиции, они не всегда верны! С уважением, Игорь Демин.

Відповісти

2020-08-29 03:27:35

Подобається

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2299

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4646