О, Україно
Юрий Voituk
О, Україно, Україно, ненечко моя! Проллються ж сльози , на твою святую землю. Роздертую країнами, як олені вовками, -дай силу й віру, матінко моя! І нищуть землю нашу окупанти, Сепаратисти, влада й зрадники народу. Крадуть твої багатства і свободу , Чорти, нікчеми золоті. Тож любі браття, українці! Давай зберімося в один кулак! Вернемо силу нашу й землю! І нанесемо руйнівний удар!
2020-08-08 05:47:06
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Игорь Демин
Смело, очень смело! Я несколько раз прочитал этот стих, чтобы понять всю боль автора и любовь автора к Украине, своей родине, своей стране. Дорогой Юрий, Вы меня взбудоражили этим стихом , я размышлять о нем буду, мне хочется прочувствовать тоже самое, что чувствовали Вы, когда писали этот стих.
Відповісти
2020-08-18 03:41:17
1
Інші вірші поета
Життя людини Буденність Дівчина-Весна Ти не один
Інші поети
Black Hole
@Black_Hole
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4474
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5400