О, Україно
Юрий Voituk
О, Україно, Україно, ненечко моя! Проллються ж сльози , на твою святую землю. Роздертую країнами, як олені вовками, -дай силу й віру, матінко моя! І нищуть землю нашу окупанти, Сепаратисти, влада й зрадники народу. Крадуть твої багатства і свободу , Чорти, нікчеми золоті. Тож любі браття, українці! Давай зберімося в один кулак! Вернемо силу нашу й землю! І нанесемо руйнівний удар!
2020-08-08 05:47:06
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Игорь Демин
Смело, очень смело! Я несколько раз прочитал этот стих, чтобы понять всю боль автора и любовь автора к Украине, своей родине, своей стране. Дорогой Юрий, Вы меня взбудоражили этим стихом , я размышлять о нем буду, мне хочется прочувствовать тоже самое, что чувствовали Вы, когда писали этот стих.
Відповісти
2020-08-18 03:41:17
1
Інші вірші поета
Небесна сотня Ти не один Життя людини Сороки
Інші поети
ArDen
@ArDen
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2287
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3506