Незнайомий чоловік стояв посередині мосту. В руках щось слабо мерехтіло. Спалахи рідшали. Дихання частішало. Незнайомець розтиснув пальці. Блискітки тихенько плюхнулись й зникли у бистрій ріці.
Нарешті. Все. Скінчено. (Прим. Колишній бог-окрема тварина)
Він прийшов назустріч із ними та назустріч вийшла тільки хвиля.
Вони винирнули із води корабель залишився далеко позаду.
Із води повільно вийшли молоді дівчина й юнак. На вигляд їм було по шістнадцят років. Їхнє сиве волосся було сухим. На піску не лишилося жодних слідів. Юнак схопив її за плече. Дівчина видала противний скрипучий звук сирени.
Вони розійшлися у різні боки. Юнак підійнявся на міст.
-Все скінчено,-прохрипів юнак.
-Це точно.
В холодному провулку, серед купи затхлого сміття, тримаючи в руках погнуту пляшку від коли сиділа Бідолашка. Над горизонтом, повільно підіймалося сонце. Прикривши ноги, стертим пледом, прошепотіла:
Нарешті все скінчено.
Жебрачка викинула у смітник пачку від цигарок. Вона увійшла у годувальню для безхатьків й забрала залізну миску з вівсянкою, сіла за стіл і раптом до її вуха долетів звук сирен.
Катя застигла на місці. Руки в неї не трусилися, більше ні. Степан стояв й усміхався. Лівицею дівчина трималася за ручку машини.
Навіщо?- запитала Катя.
Тобі час вертатися додому,- чоловік пройшов дистанцію яка їх розділяла лише за декілька хвилин.
Ти забрав у мене дім, забрав усе.
Після цієї фрази її колишній наречений засміявся.
Дівчина вчепилася рукою за лверцята машини. Над головою раптом почулася вібрація
Ти так і не навчилася мені брехати Кет.
Катя роззирнулася, тиша спокій, але, в машині, на задньому сидінні, лежали Золоті Яблука Долі
Віднині й довіку ти моя, і нічого не змінить цього,- в голові затиралися спогади. У дзеркалі виступав слабенький силует старої норни.