Вони стояли у глибокій печері, перед дзеркалом на ній була чорна сукенка позаду неї стояв Степан із дикими очима і тримав її за плечі. В дівчини перехопило подих.

Пам*ятаєш це місце?- запитав чоловік.- Воно було нашим улюбленим.

Колишня норна боялася вдихнути.

Скільки доль ми тут розрізали, скільки сторінок затерли- продовжував говорити він. Співрозмовник різко розвернув її голову до підставки для старих книг. Степан підвів її до місця, ноги ледь ворушилися.

Випусти,- знову почало благати заручниця.

Грейс увійшла у вагон метро і сіла на вільне місце. Фея поглянула у своє відоображення у вікні вагону й побачила у ньому обличчя Лісового Царя. Грейс налякана вибігла із потяга. Будь-яке зоображення небезпечне.

Приїхавши додому, Грейс кинулася накривати усі дзеркальні поверхні у квартирі. Вона відчувала якийсь дивний рух, закривала руками вуха. Керсті просто підійшов до неї і сів поруч.

Тобі просто треба поспати,- сказав він й поцілував дружину в лоба.

Хлін ледве розплющила очі.

Там ваш чоловік- повторив медбрат..

Хлін вибігла у приймальний покій. Він лежав на каталці лице залите кров*ю й пробита легеня.

Степан розкрив розворот, на ньому були літери.

Пам*ятаєш?-сказав він тримаючи в одній руці нитку в іншій ножиці.

Бери- наказав він.

Хлін потайки перевдягнулася й увійшла до реанімації. Мертва тиша, що супроводжувалася писком пристроїв.

-Бери інакше...- Степан втрачав терпіння. Колишня норна взяла ножиці. Вона ще пам*ятала, що таке смерть. Пам*ятала її глибину.

-Серце зупинилося! Дефибрилятор!-У Хлін перехопило подих, давно не зазнавала вона втрат та на останніх секундах серце забилося.

Степан кинув її на підлогу.

-Вийдеш коли я дозволю.

2

Грейс прокинулася. Світанок легенько бив у вічі. Скрізь були застелені покривала. Фея зайшла на кухню й налила собі кружку кави. Вона обережно привідкрила дзеркало, там було тільки її відоображення.

Можливо,- це все тільки моя уява- подумала дівчина і зробила великий ковток гарячого напою.

Фрея перебирала записи в бугалтерії. Кришталики на люстрі тихо задзвеніли. Годинники пробили десяту годину. Вона не хотіла брати нікого собі на підмогу, їй подобалася самотність. Жінка прочинила віконце крамниці. Кожен біг у своїх справах. Фрея ж мала те, чого раніше не цінувала час.

Свято тривало другу годину. Грейс перевдяглася в уже звичний для себе костюм феї. Двійнята раділи вечірці, винесли величезний торт зі свічками, які іменинники, задоволені життям, задули. Прозвучали оплески.

-Перейдемо до вручення подарунків- сказала Грейс. Діти радісно заверещали.

Діти продовжували розрізати торт. Грейс прийшла домовитися за оплату та отетерілачек їй простягнула її стара подруга Аріель.

Ми раніше не бачилися- запитала Грейс.

Ні- сказала Аріель.

Фрея почула, як на складі хтось копирсається, Фрея спустилася вниз, але нікого не було. Дівчина збиралася повернутися у приміщення, та один звук змусив її передумати.

- Хто тут?- запитала Фрея. Їй ніхто не відповів. Позаду неї щось пробігло й вона відчула сильний удар по голові.