Хельд

Коли ніхто не пригадує тебе, як майбутнє. Того дня, як нас підняли й привели у батькові покої. Мій старший брат не дивився на мене. Пристосуванець. Глухий удар важких дверей. Всебатько стояв прямісінько навпроти нас і посміхався.

Хельд,- мені вчерговий раз довелося розглядати батьків одяг.

Ми ввійшли усередину величезних кімнат, Старі Покої Всебатька.

- Так, батьку,- мама сиділа у іншому кінці Покоїв, за Одіновим столом. Фріга легенько всміхнулася братові. Від нього завжди вимагалося значно менше. Батько підійняв моє піддборіддя. ОКО гледіло крізь його малечу.

- Цей день настав, - сказав Одін.- Ти займеш місце поруч із Тором, Хельд.

Дякую що не під ним

Хедьд!- мама побіліла від злості.

Він королюватиме! А я прийматиму бійців у наші ряди!

Королева Асгарду замахнулася, аби мене довбанути та Отець її штурхонув.

ФРІГА

В мене двоє дітей, й разом вони правитимуть у Асгарді...

Я не дозволю тобі стравлювати наших дітей!-я любила обох своїх дітей. Для мене вони рівнозначними. Хельд так не вважала. Для неї вколоти брата вважалося за честь.

Вони обоє нащадки Асгарду! Вони наші діти!- мої слова не матимуть для нього жодної ваги.

Я вислухав тебе й розділив царство ПОМІЖ ними, хоча все належить Торові за правом народження.- Всебатько продовжував методично гладити Фенріра.- Хельд, первонароджена Валькірія не більше.

Вони ніколи не зрівняються в твоїх очах?

Я вийшла із кімнати із опущеними руками. Хельд стояла біля балкону спиною. Вона дивилася на блискавки. Я хотіла б її вдарити. Хотіла б закричати.

Хельд,- дочка не звернула жодної уваги.

Хельд!- навіть не кліпнула.

Хельд!- я підійшла й схопила за плече, якби ж я знала що побачу. Губа розбита на щоці величезний синець. Скула ссунута. Пальці збиті, шкіра потерта.

Вони побилися. Хельд і Тор.

Де Тор?- голос став різким, якщо це почнеться зараз...

В Банкетній Залі.- я не рахувала кроків просто летіла в напрямку.. Тор допивав вино із золотого кубка.

ТОР

Мама стояла наді мною. Кубок налити не вийде. Адже я посмів вдарити Хельд. Я бачив, що у її очах читався осуд й роздратування.

Можливо, Всебатько й помилився,- знову почалося.

Я ж поранив Хельд, чи не так?- мама сіла навпроти, забрала з моїх рук келих.

Ти побив сестру заради трону?!- в мене перехопило подих від цього запитання. Я-нащадок Асгарду, законний король. Так колись мені повідали норни.Велике значення колись для мене мали слова норн.

ХЕЛЬД

Геймдер дивився на мене, абсолютно спокійно. Ми з Тором частенько приходили сюди, гратися. Старий воїн не сердився на нас на наші ігри.

Хельд,- Геймстер пропустив мене вперед до ключа Біфроста.

Копита цокотіли через Біфрост.

Принцеса, - молодша із валькірій, схилилася у поклоні.- У Мідгарді мир та спокій.

Повертайтеся в Чертоги.

В мене запаморочилося в голові, я повернула ключ й закрила Біфрост. Геймдер підійшов до свого місця. Я закрила руками обличчя. Новий доблесний воїн зник на полі бою. Довкола горіли вогнища. Запах попелу відчувався. Мої ноги були наче із каменю, запахи болю страху та честі.

Перед очима все розпливалося Зал... Зал, що зі мною... Удар кубка об підлогу. Ноги...

Хельд!- синхронно прозвучали голоси матері та Тора. В мене продовжувало все розпливатися, коліна підігнулися...

Тор

Хельд стояла переді мною напівжива, вона взагалі нічого не бачила. Сестра трималася руками за голову її хитало. Обладунки наче як були занадто важкими.

Хельд забрала руки від лиця, вона осліпла.

Хельд!- мама вже бігти до неї.

Біль, страх,честь... Честь, страх, честь. Біль- її погляд спрямувався на маму. Погляд далекий від дійсності. Сестра дістала із піхов меча й направила його на маму. Мама встигла переміститися. Я затримав її руку.

Хельд! Хельд!-я кричав, та сестричка не виходила із трансу.

Болю хочеш, на...- я вдарив її думав отямиться, та вона просто засміялася, диким, смертельним сміхом...

Хельд, ні!-крикнула мама. Хельд знепритомніла.

Невже це все накоїв я? Те, що лежало на підлозі не Хельд.

Велика Вельва,-останні мамині слова, які дійшли до мого розуму.

Фріга

В небо знялася юрба темних круків. Собаки бігли вперед, наздоганяючи жертву. Крик розірвав тишу.

Король ховав свою доньку від усіх, бо вірили всі, що краса її вбивала.

Через декіьлька годин пошуків пошукова група повернулася не знайшовши нікого. Й відбулося весілля, на якому наречена дивилася із-під заплющених повік. Вона ховала долоні у рукава сукні.

Наречений розглядав танцівниць хоча він й знав, що цю таємницю заховає у скриню своєї пам*яті. Він забирав наречену під удари барабанів. Вони увійшли у широку білу кімнату. На столі, біля ліжка, лежало зелене яблуко.

Королева намагаларозродитися. Дитина виходити не хотіла. Повитуха ледве трималася на ногах.

Вбийте мене,- кричала королева.

Ваша високосте,- запричитала літня акушерка.

Бийте,- кричала королева.

Я зуміла звільнитися й увійти у тіло жіночки.

Дитина застрягла у скрюченому стані. Я дістала зз-за поясу мотузку. Вона була міцна, цьому конунгу судилося народитися. Я обперезала королеву й та закричала.

Хлопчик розвертався й гори здригнулися. Він побачив світ. Вольсунг-один із найвидатніших конунгів.