Син Одіна знав, що всередині нього вирують не його страхи тому намагався не звертати на них уваги.

Пронести цю ношу через увесь край велетнів нелегко. Тор ступив на мокрий берег, широкої ріки. Роззирнувшись, він побачив із перевізником на ньому.

Геб і Нут замкнули свій шатер і запхали до фургона.

-- За кермо я тебе не пущу,- роздратовано сказав Геб.

Я ж здала на права!- сказала Нут.

З третьої спроби,- відповів брат й сів за кермо.

Нут сіла на заднє сидіння й раптом в неї запаморочилося в голові.

Хлопець кидав камінці у воду й робив вигляд, що не помічає сина Одіна.

Ей,- Син Одіна кинув Перевізнику мішок із золотом. Перевізник мішок в руці й оцінив незнайомця поглядом повним зневаги.

Я б перевіз — сказав Перевізник.- Та не знаєш, ти ні свою матір, ні батька.

Почувши це в Тора почала закипати кров. Він Син Одіна, майбутній король Асгарду, як сміє якийсь смертний принижувати його.

Всебатьку, дай мені сил,- подумки помолився Тор.

Ні імені свого не знаєш, ні суті- сказав Перевізник.

Та як ти смієш!- раптом крикнув Тор.- Я тебе вб*ю!

Повисла тиша.

Давай,- сміючись відповів Перевізник, підкидаючи мішечок із золотом,- тільки Доля вирішує мені чи вмирати.

Нут вийшла на свіже повітря і загорнулася у довгу кофтину на небосхил сходило сонце. Настав світанок. Сонце повільно здіймалося вгору й починало новий день.

До нового міста лалишалося ще декілька днів. Геб прокинувся. Нут передала йому сухий сніданок.

Вони мовчки їли свої сніданки. Зірки помирали одна за одною, а Нут розуміла, що не відчуває жодного фізичного болю.

Вона зиркнула на Геба, який не звертав на неї жодної уваги. Нут прислухалася до голосів духів та нічого не чула тільки вітер щось доносив до Матері Мертвих та Геба це розлютить.

Геб спокійно поклав тарілку на стіл і сів за кермо.

Поїхали,- сказав той, ввімкнувши двигун.

Машина рушила з місця.

Нут увійшла до ванної кімнати й вмилася холодною водою.

Я більше не Матір Мертвих,- повторила вона сама собі.

Перевізник взяв до рук весло. Син Одіна зібрав усю свою волю в кулак лють розривала його серце та його важливіша була.

Я дам тобі сумму вдвічі більшу за ту, що ти маєш зараз- сказав Тор співбесіднику.

Той знову направив на нього погляд повний зневаги й відповів

А зможеш ти зробити так, щоб той кому служу служив мені.

(ч.8)

Праворуч від Тора вдарила блискавка й розтрощила камінь надвоє. Тор підійняв цей камінь й кинув другу половину Перевізнику.

Моє ім*я Тор, Син Одіна, ці блискавки мої.

Моє ім*я Харбард-спокійно відповів хлопець- наймудріший зі старців.

Тор дивився на Перевізника й розумів, що його знову принижують.

(ч. 9)

Геб прокинувся від власного крику й від того, що Нут штурхала його в плече.

Нут, я божеволію,- спитав він, схопивши її за руку.

Це гроза- відповіла дівчина й закрила вікно у номері готелю де у них мав бути перший “концерт”

Істота дивилася на тіло старенької ворожки Анжели яка ненавиділа Геба і Нут але зробити нічого їм не могла. Істота дико засміялася. Гроза приховала цей сміх.

Тор дивиться на свого суперника й краплі дощу падають на голови. Та ці двоє наче й не помічають їх. Лють палає в очах Сина Одіна.

Син Одіна гордо розправив плечі й промовив:

Я Всемогутній Тор, переміг Хрунгніра, який був вдвічі вижчий ніж я а замість голови в нього був камінь міцний як скеля та один удар мого молота розбив її, а ти що?

Харбард засміявся та промовив:

Ти знищив всього всього одного ворога, я прожив на острові, де щодня знищував їх сотнями.

Харбард опустив очі долу й згадував відоме лише йому.

А я закохав у себе сімох сестер чародійок, що змагалися між собою у мистецтві чародійства аби стати моєю дружиною. Бо такого героя. Як я не знайдеш у цілому світі.

Тор раптом подумав що перед ним майстер брехні.

Син Одіна підійшов впритул до свого супротивника. Їхні погляди схрестилися, неначе мечі. Наймудріший з усіх старців відступився. Раптом небеса розрізала чергова блискавка й показала дві яскраві зірки, що засяяли так, що очі засліпило. Могутній Тор дивився в очі супротивника не підіймаючи голови промовив:

Бачиш, небіжчику, оці дві зірки- каже Син Одіна це очі велетня Тьяцци, що знищив я й закинув на небеса й світять вони там вже багато років.

Дві зірки, очі велетня, неначе розглядали поле битви, очікуючи перемоги чи поразки супротивника.

Нут і Геб швидко й тихцем вийшли із зали. Нут перезирнулася на Геру й та промовила:

Полювання почалося. Вони вижили. Лісовий Цар також.

Геб і Нут здригнулися.

Перевізник подивився на дві величезні зірки, що сяяли на небосхилі, і на мить, на обличчі юнака, з- під його маски виступив страх. Друга позначка на камені Тора з*явилася.

Харбард зібрав волю в кулак і знову одягнув маску награної байдужості.

Знав я декількох валькірій, що були закохані, в мене до божевілля.

Одразу ж згадав Тор двох валькірій Хельд, що непритямі ходили декілька днів і Хельд ледве змогла їх зцілити.

То був ти...- промовив Тор, зціпивши зуби,- тобі дарунок цей зробили.

Харбард пожимає плечима й каже

Така була воля мого хазяїна, а я чий хліб їм тому й служу.

Тор ледве стримувався аби не розтрощити голову своєму супротивнику, та цього разу його образа розрослася й за усіх валькірій.

Син Одіна вже збирається підійняти молот, але та ноша яку він несе зупиняє його. Перевізник перестає посміхатися.

Очі Наймудрішого з острахом позирали на молот, що Тор ховав під плащем. Грози й блискавки лякали його, краплі дощу душили, а у шелесті він неначе бачив сотні очей. Тор бачив страх в його очах і розуміє, що ким би він не був гріхів в нього багато. Син Одіна був готовий йому голову розтрощити, та про сестру згадав. Наказав щоб щез цей нечестивець, а як зустріне його знов не оминути йому кари.

“Великий сміливець” Харбард втік на інший берег річки, а Син Одіна був змушений повертатися в країну велетнів та шукати інший шлях.

Нут прокинулася від того, що сонце яскраво світило в очі. Шу міцно вхопив її за руку. Нут відчула під своїми ногами якусь дивну твердь, а місце в якому вона перебувала вкрите синявою.

Нут поглянула в очі Шу, він розглядав людей на землі, чекав. Нут мала задати це питання, на яке сама знала відповідь.

Чому- сказала дівчина.

Така була воля Ра- відповів Шу.- Тепер ви розділені,- відповів Шу й розтанув у повітрі, лишивши її наодинці зі своїми думками.

Нут відчула неймовірний біль в усьому тілі, скоро наступить ніч, а вона Матір Мертвих.

-Я нікуди не піду- раптом промовила Нут. Вона відвернулася від співрозмовників й хотіла піти, як тільки побачила Анжелу чтара стояла перед нею й не кліпала.

Вистава вже закінчилася- запитала стара карга.

Нут бачила, як до саркофагів вкладають фігурки Шу обережно, з пощаною. Богиня підійшла й поглянула у заплющені очі мерця.

Гера і Геб роззирнулися, на тому місці, де тільки, що стояла Нут нікого не було.

Вони її забрали-подумала Гера

Не все так просто подумав Геб.

-Боги- промовив покїйник його очі засвітилися життям.

Спи,- сказали Шу і Нут одночасно.

Від висоти в Нут вчерговий раз запарочилася голова. Шу підійняв її над головою й різко заніс на небо.

- Вона ще й не починалася- промовила Нут. Стара карга глянула кудись, їй за спину й зробила спробу посміхнутися. Вона нас терпіти не може й жодна посмішка цього не приховає вирішила Нут. Анжела відійшла подалі й Нут сама до себе промовила спи. Шокована жінка впала на підлогу. Нут дивилася, як тіло розсипалося в пісок.