Колишня норна вже не пам*ятала, скільки часу минуло. День, тиждень, місяць. Ніч. Зірок майже не видно. В неї вже не було сили благати.

Час від часу їй видавалося, що за нею стежать та дівчина списувала це на паранойю.

Цієї ночі все змінилося. Степан витягнув її з кімнати. На стільчику лежав одяг. Норна вдягла його, розуміючи, що іншого виходу немає.

Вони спустилися на парковку й сіли в припарковану недалеко машину й рушили в невідомому напрямку.

Без фокусів,- сказав чоловік, не відводячи очей від дороги. В кишені дівчина знайшла папірець із дивним набором цифр.

Машина зупинилася. Біля дверей стояла якась істота обличчя Катя не бачила.

- Через неї, ти знову зіпсуєш нам усю справу- розлючено сказав незнайомець.

-Замовкни!- прошипів Степан і відчинив дверцята машини й витягнув її звідти. Вона йшла, намагаючись ні на кого не дивитися, але тут їй на очі потрапили Загублені Яблука Долі.

Вони спустилися з мосту й сіли у таксі. Зевс і Гера їхали мовчки. Вони сказали одне одному все вже давно.

Вони піднялися вгору на ліфті. У велику вітальню у сірих тонах.

Ось вони,- сказав Зевс і вказав на стіл, що біля вікна. Гера підійшла ближче й побачила на ньому карту, на розташовувалися жовті прапорці.

Я знаю де живуть четверо,- сказав Зевс.

Ну, що ж почнемо з них- вирішила Гера.

Хлін заповзла за барну стійку на поличках стояли пляшки з алкоголем. Одна тріснула. Позаду неї хось засміявся. Дівчина побачила аптечку, яка була замкнена.

Чорт забирай!- у відчаї сказала медсестра.

В цю мить її дуже сильно вдарили. Вона впала на підлогу й відчула, як істота витягає з неї серце, як воно б*ється. А потім його одним ударом запхали назад у грудину. З горла пішла кров вона не могла вдихнути. Скільки їй лишалося?

Жінка сиділа перед дзеркалом й знімала макіяж. Темно-сині тіні розтеклися по обличчю, а на столі було розкладене приладдя за допомогою якого та розмовляла з духами. Вона витерла губну помаду. Нут поглянула у круглу магічну кулю.

Нут поглянула на годинник. Скоро час до вечері. Вона дістала зі свого рюкзака контейнер з їжею, раптом щось вдарилось об двері.

Нут відчинила їх і побачила на підлозі драбину. Молодий чоловік схожий на неї підіймав драбину.

Пішли, повечеряєш,- сказала Нут.

Зараз, не викидай мою порцію.- відповів Геб.

Чоловіка Грейс мучило сумління. Все- таки свого часу вона врятувала його. Він розумів єдине, якщо Лісовий Цар знайде її то не пошкодує.

Фреї бракувало повітря. В підвал привели якусь дівчину. Чоловік тримав її міцною рукою.

Побудь тут,- сказав він й хотів її поцілувати, та, жертва не приховувала своєї відрази.

Посидиш з нею,- сказав він й пішов.

Що їм потрібно- запитала Фрея.

Помовчавши пару хвилин, дівчина відповіла:

Ваші сили,- вона розв*язала їй руки.- Будемо звідси вилізати.

Нагорі чулися підозрілі кроки, Фрея не розуміла що це за місце і скільки вона тут. Дівчина хотіла щось, саркастично, відповісти та Фрея сильно стукнула її в плече.

Фрея обережно зробила крок. Підлога заскрипіла. Ще один. Тиша. Фрея підійшла до початку сходів і, присівши навколішки, намацувала щось. На сходинці проступила тріщина. Фрея заховала предмет за спину й полонянки повернулися на позиції.

Темна істота відчинила двері і побачивши в очах Фреї страх заспокоїлася.

В жодному разі не торкатися перил. Вони рухалися повільно, не роблячи різких рухів. На дерев*яних дверях висів важкий амбарний замок. Фрея глибоко дихала, адже спроба й відмичка була одна.

Декілька хвилин минуло в гробовій тиші. За дверима нічого не чути. Перед очима колишньої норни були лише Золоті Яблука Долі. Фрея намагалася відімкнути замок. Вони зможуть вийти. Але втекти?

Перед очима норни знову з*явилося дзеркало. Для ЦЬОГО він її залишив. Створити Фреї ілюзію рятунку, коли його немає. Полювання почалося. Золоті Яблука Долі.

Колишня норна почула звук в замку, або вона рятує жертву і золоті яблука зникають навіки вічні, або рятує свою спадщину. Фрея зробила вдих.

Замок відчинився. По дзеркалу пішла тріщина. Колишня норна поглянула на Фрею, дівчина зблідла, перед очима, в неї все розплилося. На порозі з*явилися істоти.

Відійди,- голос Каті став крегтавим і важким, скрипів, як поламані двері.

Істоти розступилися. Колишня норна взяла Фрею під руки. Тіло богині з кожним кроком легшало та страх заглушає пильність.

Колишня норна вийшла з приміщення, посадила Фрею у машину і побачила перерізану нитку долі у своїх руках. Серце Фреї більше не б*ється.

Степан підійшов до неї й поцілував у плече.

Я... Я...- сказала вона.

Інколи до правильного вибору підштовхують.-цинічно відповів чоловік.