Я одна

Хтось запитає чому я одна? Відповідей нема. Камінці кидаю об воду Спогади летіть на волю. Дощ я кликала, Той не прийшов. Замість нього прийшли сльози. Хтось запитає чому я одна? Тиша розкриє карти, Бо хто ж як не вона... Камінці кидаю об воду Спогади летіть на волю. Щоб могла я стати собою. Дощ я кликала, Той не прийшов. Навіщо ти таке вчнив? Замість нього прийшли сльози. Крила за спиною, Ниють від болю. Невже тільки так, Я стану міцною?

2020-07-19 06:19:55

Інші вірші поета

Коли не все собі розповідаю Потріскані стіни Лиши собі Імператори

Інші поети

Богдан Кухта

@bogdan_kukhta

Plume Akwmarine

@plume_akwmarine

Plume Akwmarine

@plume_akwmarine

Схожі вірші

Всі

Holy

МОРГАН РЕЙ

Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.

8086

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11168