О, романтик!
Його любов не знає перешкод, Але існує лише на слуху. Він так гарно любить говорити про кохання. Щоразу залишає лише порізи на зап'ястях! Начебто стає легко. Але тільки на час і знову все по колу. Як у старі часи, Щось у грудях знову так болить. Це поранене серце ще намагається боротися. З його болючим его та марнослів'ям, Яке згубно заводить у куток. Страх бути самотньою, Та страх відпустити все, що було між ними було. Їй заважали, тільки її теплі спогади, Коли той ще не виявлял своєї гнилий сутність. Коли так старанно грав роль щирого романтика! А потім уже і гойдалки вже прийшли, Але для неї вже було пізно! І далі думала, що на якийсь час. Нічим він їй нашкодити, не зможе. Думала все буде по-старому як тоді, Але вона ще не знала, що це була гра! Він самого початку знав, як тиснути і куди. Знав як зламати, як придушувати. Він уміло маніпулював ніби, грав у ляльку Вуду. Вона була не проти аби тільки не пішов. На все заплющувала очі. Навіть тоді, коли було неможливо! До останнього вірила і сподівалася, Що все повернеться як було раніше, Але згодом ситуація лише погіршувалась. Були моменти, коли хотіла все кинути та піти. Він клявся, що все, що було це востаннє, І таке не повториться. На якийсь час все поверталося до початку. А потім знову по колу! І так щоразу. Були дні, коли був добрий, але лише на якийсь час. Минули роки віра та надія покинули її покалічене тіло. Вона стала така стара та самотня. Їй не було куди йти. Адже вона не мала дома та сім'ї. Залишилася вона та її романтик. Він більше не вимовляє тих добрих слів. Залишав лише синці та тримав в страху! Постійні крики та приниження стали нормою, Вона вже й не чекала розмов та розуміння. Жила, щоби не опинитися на вулиці. Адже всі рідні померли, а дітей у них і не було. Після чергового скандалу той розгнівавши пішов. Вона залишилася одна і вся побита. Залишилась сама в холодному будинку. Вмираючи лежачи на підлозі.
2023-02-28 23:57:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11385
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3749