16
ARTA
48 годин, ці солодкі 16, Зовсім трішки — і пташка летітиме вдаль. Та куди ж дівся час, що не встиг наздогнати? Наче тільки-но йшла зранку я у дитсад. Вже за кілька ночей мені буде 16 — Це звучить, як обійми Морфея, мабуть. За останні роки я вже зовсім інакша, Це вже навіть не я, там від мене лиш звук. В голові часом чути фривольний цей стук, Де думки гупотять, споминають моменти. Все могло бути зовсім не так, як було, Ти не зміниш однак, не відтвориш фрагменти. Чи було би то краще, чи гірше, чи як? Не було би тебе, як було би інак... 18.01.2025
2025-01-21 20:38:34
0
0
Інші вірші поета
Тут і там Мабуть Той хлопець.. Зима
Інші поети
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5638
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171