Чому?

ARTA

Чому дитино ти не вмієш відмовляти? Чому так важко говорити "ні"? Чому себе караєш як відмовиш? Чи тобі легко жити з цим? Гадаю, ні Тоді чому ти просто не відмовиш? Хіба так складно вимовити "ні"? Хіба не легше буде, як навчишся казати, як насправді є тобі? Гаразд, я знаю, що це складно Сама відмовить можу не завжди Чомусь.. наче провину відчуваю Хоча від того і не сталося біди Та інколи вже можу відмовляти Й немає відчуття вини Тому я сподіваюсь, що і ти дитино Навчишся вимовляти оце "ні" Бо так насправді легше жити Коли немаєш докорів за це Коли можеш сказати просто правду І не брехати всім й навіть собі Ти можеш хтіти шось, шось можеш не хотіти І це нормально, тут нема біди Та тільки набагато легше, як розумітимеш і не брехатимеш собі...

2023-10-27 18:56:59

Інші вірші поета

Мабуть Вона писала вірші Я забуду все завтра Я думала любов прекрасна..

Інші поети

Ella Verrremi

@verrremi

Momen ali

@momen_ali

Ruqayyah Jkh

@Outcast_Writer

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1810

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2434