Сон в дощ
Ми сиділи на ґанку в дощ. Я тихо шептав слова кохання. Ти слухала, схиливши голову - Не порушувала нашого мовчання. Минула вже година, а ми не зважали. Поглянула ти на мене - Море в очах вирувало. Гроза лютувала, але нас тиша огортала Теплим серпанком ніжності . Раптом підвелася ти, всміхнулась щасливо. Взяла мене за руки, потягла під дощ. Холодні краплини на твоїх устах. Срібні перлини в волоссі. Ти зупинилася - я обійняв, Усміхнулася - поцілував. Ніжна шкіра, запах волосся - я п'яний тобою. Гарячі обійми, палкі поцілунки - я повний тобою. Заплющив я очі - боюся відкрити. Може зникне це все ніби й не було! Крапав на обличчя дощ і розплющив я очі. Ми сиділи на ґанку, ти щось говорила. Холодні були твої очі, ніжності в них не було. Защемило серце болем. Нічого цього не було.
2018-08-22 15:01:48
5
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2185
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2475