Крила
Агнія Бурне
Я йшов лiсами темними, Полями неозорими, Покосами зеленими, Пiщаними просторами. Мочились ноги росами, Чоло потами змилося, Вiтрами буйнокосими Серденько оповилося. Вiдняв у птаха крила я Зробив його безпомiчним, До тебе, зiрко милая, Я линув небом сонячним. Я став крилатим, сильним став Iз синяви високої Тебе до себе позивав Не знав нi сну, нi спокою. А ти-земна з тисячолiть, З невиросшими крилами Так мовила у вiдповiдь: "Я вся в гаях, садах живу. Покинь свою ти синяву." Почувши цi слова твої Злетiв я в небо скiльки мiг, ще озирнув всю шир землi I опустивсь тобi до нiг...
2019-06-17 09:45:02
2
0
Інші вірші поета
Таємничий вечір Потяг #назлобудня Яка краса
Інші поети
GannMorgana
@GannMorgana
Don Bukana
@Donbukana
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2663
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4776