Крила

Агнія Бурне

Я йшов лiсами темними, Полями неозорими, Покосами зеленими, Пiщаними просторами. Мочились ноги росами, Чоло потами змилося, Вiтрами буйнокосими Серденько оповилося. Вiдняв у птаха крила я Зробив його безпомiчним, До тебе, зiрко милая, Я линув небом сонячним. Я став крилатим, сильним став Iз синяви високої Тебе до себе позивав Не знав нi сну, нi спокою. А ти-земна з тисячолiть, З невиросшими крилами Так мовила у вiдповiдь: "Я вся в гаях, садах живу. Покинь свою ти синяву." Почувши цi слова твої Злетiв я в небо скiльки мiг, ще озирнув всю шир землi I опустивсь тобi до нiг...

2019-06-17 09:45:02

Інші вірші поета

Ти - спогад #назлобудня Таємничий вечір Яка краса

Інші поети

R..

@Djihad

Visha

@cuckoo_brunette

Ruslana

@rock_ksolana

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5698

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5002