Крила
Я йшов лiсами темними, Полями неозорими, Покосами зеленими, Пiщаними просторами. Мочились ноги росами, Чоло потами змилося, Вiтрами буйнокосими Серденько оповилося. Вiдняв у птаха крила я Зробив його безпомiчним, До тебе, зiрко милая, Я линув небом сонячним. Я став крилатим, сильним став Iз синяви високої Тебе до себе позивав Не знав нi сну, нi спокою. А ти-земна з тисячолiть, З невиросшими крилами Так мовила у вiдповiдь: "Я вся в гаях, садах живу. Покинь свою ти синяву." Почувши цi слова твої Злетiв я в небо скiльки мiг, ще озирнув всю шир землi I опустивсь тобi до нiг...
2019-06-17 09:45:02
2
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1253
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1516