Знайдіть мене в пожовклих листях
Знайдіть мене в пожовклих листях, Коли вода стікала у канали, Коли весь бруд поновлювався й вилізав на сушу. А вітер обіймав ночами. І та маленька птаха, Не щебетав раненько на вікні. Не оголошував свої промови, Не їв те печиво залишене дітьми. Знайдіть мене в пожовклих листях, Я буду там лежати на одинці. Лише як марення приходила б до тебе, У снах. В іллюзіях старих провинцій.
2022-09-28 13:51:38
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ліса
Як ніжно🥰😌
Відповісти
2022-09-28 13:52:22
1
Ліса
Хоча і сумно
Відповісти
2022-09-28 13:52:35
1
Відьма
@Ліса ніц сумного немає
Відповісти
2022-09-28 13:53:33
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12353
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6464