Стихія
Відьма
Сухеє мокре листя, Прилипло до кісток, Хрустіло з кожним кроком, Проникаючи в нутро. Думки навіяв вітер, Що поряд йшов у крок, Мене він надихає, Надає потрібний штовх. Давай посидимо у двох, У полум‘ї не будемо горіти, Захлинатись будем у воді, Та між листями ховатись. Випробування дали нам зірки. Місяць оспівують поети. Чи нам у пошуках себе, Не вимикати б ясне світло? Бо вже забрали все, Не ми. Природа та поети.
2022-12-13 21:08:01
2
0
Інші вірші поета
Ніч Пуста сцена Чи бачили? Інтимна лірика
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5128
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4189