Стихія
Відьма
Сухеє мокре листя, Прилипло до кісток, Хрустіло з кожним кроком, Проникаючи в нутро. Думки навіяв вітер, Що поряд йшов у крок, Мене він надихає, Надає потрібний штовх. Давай посидимо у двох, У полум‘ї не будемо горіти, Захлинатись будем у воді, Та між листями ховатись. Випробування дали нам зірки. Місяць оспівують поети. Чи нам у пошуках себе, Не вимикати б ясне світло? Бо вже забрали все, Не ми. Природа та поети.
2022-12-13 21:08:01
2
0
Інші вірші поета
Діє Вона Весна Знайдіть мене в пожовклих листях
Інші поети
Trui
@trui
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2856
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5051