Вечоріло.
Повітря пахло Весною та кавою.
Інна перебувала на своєму подвір'ї. Дівчина накинула на плечі курточку і сидячи на лавці пила каву. Молода дівоча уява фантазувала та мріяла. А мріяла вона про своє нове таємне кохання. Про свого вродливого сусіда Віталю.

Ніч. Берег річки. Вони вдвох на м'якому покривалі. Його губи ніжно торкаються її губ, а міцна рука обіймає витончену талію. Віталя повільно опускається нижче...

Гуркіт мотору обірвав всю малину.
До сусіднього будинку під'їхала поліцейська машина.
Хвіртка виявилась незамкненою, тож молодий участковий не став чекати запрошення і увійшов в двір.
- Доброго, вечора, - привітався правоохоронець з Інною дивлячись на неї через паркан з металевої сітки.
Дівчина промовчала, але кивнула головою у відповідь.
Віталя був вдома. Він запустив полісмена всередину, а вже через 5 хвилин чоловік вийшов назад.

Інна занепокоєно дивилась на участкового і не розуміла - А що як мій сусід і справді не такий вже хороший як здається на перший погляд?
Недопита міцна кава захолола та втратила смак.

- Я вибачась, можна Вас на декілька слів? - участковий наблизився до паркану.
Віталя стояв позаду правоохоронця і був спокійним та впевненим в собі.
- Так, - Інна встала з дерев'яної лавки залишивши на ній червону чашку з кавою.
- Скажіть, будь ласка, Ви вчора між одинадцятою та першою годиною ночі знаходились вдома?
- А де ж ще мені бути в такий пізній час? Я дівчина домашня, - Інна на секунду посміхнулась.
- Ви не бачили, Ваш сусід був вдома о цій годині?
- Так. Вдома.
- І нікуди не від'їджав?
- Ні. Вікна наших кімнат розміщені одне навпроти одного. Віталя пів ночі просидів за столом читаючи книгу.
- Книгу? - здивувався молодий участковий і кинув оком на господаря оселі, - Це похвально. Так, алібі маєте, тож не стану Вас більше затримувати, - полісмен знову перевів погляд на симпатичну брюнетку, - Дякую за свідчення і гарного Вам вечора.
Він вже розвернувся щоб піти, але Інна його зпинила.
- А що сталося?
- Цієї ночі було скоєне вбивство. Хтось вбив молоду дівчину, вирізав їй очі, а тіло зарив в землю. Це сталося в парку, неподалік від Гептурки. Аліна Зубенко. Не знаєте таку?
- Наше містечко це теж саме село. Тут всі всих знають. Близько з нею я не знайома.
- Вона знала вашого сусіда. І сказала своїй подрузі, що йтиме з ним на побачення, але якщо Ви підтверджуєте що підозрюваний всю ніч пробув вдома, то я знімаю свої підозри. До побачення.
- Гарної Вам зміни, - доброзичливо сказав Віталя в спину залишаючому подвір'я участковому.

Мотор патрульної машини загарчав немов розгніваний пес. Колеса пішли обертом. Полісмен поїхав прямою дорогою зникаючи в вечірній пітьмі.

Двоє молодих людей залишились стояти біля паркану.
- Інно, велике тобі дякую за те, що підтвердила мої слова.
- Я просто сказала правду, - усміхалась дівчина з палаючими вогниками в різнокольорових очах, - Ти з нею зустрічався?
Інна намагалась зіграти смуток на своєму обличчі, так, ніби співчуває втраті .
- Ми бачились лише один раз. Я підвіз її додому. Вона дала мені свій номер. Декілька разів поспілкувались і все. Вона виявилась не моїм типажем.
- А який типаж твій?
Їхні очі дивились пильно одне на одного. Між зацікавленими поглядами спалахувала блискавка.
- Люблю дівчат котрі не схожі на інших.
- А я не схожа?
Теплий вітерець погойдував їхнє волосся, а аромат вишневого цвіту робив вечір кращим.
- Ти маєш унікальні очі. Це вже тебе виділяє з поміж інших однотипних.

Паркан був не надто високим. Інні по шию, а Віталі по груди. Дівчина зацікавлено дивилась в чарівні сині очі сусіда. Вона хотіла його. Бажала всього і відразу. Інні хотілось утонути в його міцних обіймах, а Макс здавався помилкою саред купи зроблених помилок.
- Віталя, ти подобаєшся мені, - ніжно прошепотіла дівчина.
- Ти мені теж дуже довподоби, - зізнався Віталя.
Її голова насувалась все ближче до сусіда. Ще одна мить і вологі дівочі вуста поцілують вродливого хлопця. Інна закрила свої різнокольорові очі. Її пульс прискорювався. Ще одна мить і дві душі з'єднаються в палкому поцілунку, який рознесе кохання по двох гарячих тілах від голови і до самісіньких п'яток.
Три, два, один.

Віталя швидко відсунувся назад в сторону.
- Не варто прискорювати події, - усміхаючись заявив сусід.
Дівчина відкрила очі і відразу відхилилась за паркан, на свою законну територію.
- Так, так. Ти маєш рацію, - Інна червоніла від сорому.
- Я не хочу щоб ти накоїла дурниць. Я хочу дати тобі трохи часу, аби ти все гарно обдумала стосовно свого колишнього. А що як ти зрозумієш що все ще його кохаєш, а я - твоя хвилинна слабкість?
- Кохаю? - Інна розсміялась, - Та його мінуси значно випередили плюси. Як я раніше це не помічала? Макс не та людина з ким можна зв'язувати своє життя. Він на рік старший від тебе, а розумом на 10 менший.  Живе і не думає про своє майбутнє. Працює зварювальником за мізерну платню, їздить на старезному дідовому Жигулі, живе разом з батьками, а при цьому всьому ще курить і бухає зі своїми друзяками. З ним і розмовляти немає про що.
Віталя з прихованою посмішкою слухав свою сусідку.
- Ми з тобою майже не спілкувались. Що як і зі мною немає про що?
- Віталя, не говори такого. Ти вихований, ти начитаний. Я впевнена що є, і є багато про що. Ти повна протилежність Макса. Заробив грошей, купив дім, купив хороший автомобіль, одягаєшся зі смаком, займаєшся спортом, це видно по твоїй статурі, - Інна сором'язливо похилила голову до низу, - Ти ідеал кожної дівчини.
- Ох, ну і розхвалила.Дивись, бо підіймеш мені самооцінку настільки, що я стану самозакоханим павліном і одружуся сам на собі.
Обидва співрозмовники залились сміхом.

Віталя був з серйозних хлопців. Він не поспішав в стосунках і не намагався відразу затягнути дівчину в ліжко. Він чекав.
Інна це оцінила, хоча сама бажала хоч зараз накинутись і згвалтувати хлопця.
Вона так і вчинила...але виключно в своїх думках.