5.
Неділя. Вихідний. 12:00
Інна нещодавно прокинулась і лежачи в ліжечку робила селфі, зводячи свої губки "качечкою".
Інна не мала бажання спілкуватись з невірною подругою, а останньому її повідомленню вона не предала значної уваги.
Макс завжди злиться коли бачить Таньку, тому що терпіти не може таких легковажних дівиць.
Гарне підфотошоплене фото вдало залилося до інтернету. Інні задумалась. Чому Віталя не поцікавився як я підписана в інсті? Чому я не поцікавилась? Чому ми не обмінялися своїми номерами?
Неочікуванний стукіт в двері прогнав всі думки.
Хто б це міг бути? Невже знову Макс зі своїми зізнаннями в коханні? Чорти б його побрали. Невдаха.
Дівчина завязала пасок свого рожевого халатику та розправила довге чорне волосся.
- Іду, іду.
Двері відчинились.
На порозі стояв її улюблений сусід.
Віталя тримав гарний шоколадний торт.
- Привіт, Інно, вибач що я переліз через паркан. Стояти з тортом на порозі, виглядає краще, ніж стояти на вулиці і змушувати тебе іти відчиняти хвіртку. Я увійду?
Вітер погойдував його охайно причесану шевелюру, а на обличчі виднілась доброзичлива посмішка.
- Так. Звісно. Ласкаво прошу.
Молодий чоловік увійшов в хату.
Віталя уважно розглядав інтер'єр, настінні картини та фотографії.
- А в тебе затишно.
- В тебе теж, - спонтанно відповіла Інна.
- Ти ж ще не була в моєму домі.
- Ой, це я так...Але сподіваюсь що скоро побуваю.
- Неодмінно, - підтримав Віталя.
Господиня завела хлопця до просторої вітальні. Торт поставила на журнальний столик, а сама сіла на диван, поруч з сусідом.
- Віталя, в мене до тебе є серйозна розмова.
- Серйозно? - віталя звів трубкою губи та насупив брови роблячи дотепне серйозне обличчя, - Я весь в твоїй увазі.
- Перестань, - розсміялась Інна, - Я дійсно хочу поговорити на серйозну і важливу для мене тему. Це стосується моєї подруги.
- Отієї блондинки? - вже з звичайним обличчям поцікавився Віталя.
- Так. Вона мені сказала, що ти робив їй компліменти. Говорив, які в неї чарівні очі.
- Зізнаюся. Маю гріх. Вони дійсно в неї дуже гарні. Але не кращі за твої, крихітко, - закоханий погляд синіх чоловічих очей окриляв дівчину.
- Гаразд. В одному компліменті немає нічого страшного, але вона говорила, що ти, ніби то, кликав її на побачення.
- А це вже розпочались "Казки дідуся Римуса".Такого не було, - сині кристали вдивлялись в різнокольорові кульки брюнетки.
- Вона писала мені, ніби то, ти з нею...вчора, вночі...Ви вдвох...- Інна немогла правильно зформолювати речення.
- Які я з нею? Що вона вигадує? Я вчора увесь вечір просидів в своїй кімнаті, - обурено заперечив Віталя.
- Знаю. Я бачила тебе. Ти знову читав?
- Так.
- Вона потім зізналась, що пожартувала.
- Тоді, до чого ці притензії?
- Не знаю. Танька, вона ще та курва. На неї всі хлопці липнуть, як ті, мухи на лайно.
- Інно, Інуся, - сильні чоловічі долоні охопили долоні дівчини.
Брюнетка відчувала його тепло, яке діяло на неї так, ніби зарядний пристрій. Серцебиття прискорювалось, а бажання збільшувалось.
- Мені не потрібні дівчата на одну ніч. Я не люблю легкодоступних. Саме тому, я зараз тут, прийшов з тортиком, до твоєї оселі, щоб ти зрозуміла, що я обираю тебе. Тебе, Інно. Тому, що знаю, що ти не така як вона. Ти ж не така?
- Так, Віталя. Не така.
Вона наближалась до його губ так само, як тоді біля паркану. Але тепер, хлопець був не проти. Двоє закоханих зливались в пристрастному поцілунку. Його губи п'яніли щасливу дівчину немов міцне вино.
- Я не така, - шепотіла Інна знімаючи з себе рожевий халатик за яким ховалось її молоде апетитне тіло.
Вона сіла на коліна Віталі, а той став ніжно цілувати її груди, лоскочучи язиком її привсталі соски. Її пальці розстібали гудзики на синіх чоловічих джинсах. Інна бажала зайнятись коханням з вродливим Віталею. Дівчина щоночі робила це в своїй уяві і от, нарешті, її фантазія перетворилась в реальність. Сусід виявися чудовим партнером в сексі. Навіть в її думках Віталя був не таким вправним, як в житті.
Вони це зробили.
Задовільнившись одне одним пара лежала на дивані будучи зовсім оголеними. Одяг хлопця валявся розкиданий по всій кімнаті.
Дівоча голова лежала на мужніх грудях Віталі, а його рука, ніжно поглажувала її довге чорне волосся.
Інні здавалось що вона найщасливіша людина в світі.
- Віталя, мені з тобою так добре.
- Мені теж, крихітко, - тихо прошепотів сусід.
- Віталя?
- Що?
Одне дівоче око - синє, інше - зелене, а в обох палають вогні. Різнокольорові кристали дивились в сині очі хлопця.
- Я кохаю тебе.
Сусід легкнько усміхнувся, а потім хвилинку помовчав.
- І я тебе.
Бам, бам, бам
Хтось гупотів в двері.
- Кого це там чорти принесли?
Інна розлютилася, адже вона була змушена залишити обійми коханого, відокремитись від теплого чоловічого тіла. Господиня одягнула халат, прикриваючи свою голу фігуру і відкрила двері.
- На порозі стояв Макс.
- Чого ти приперся? - ричала Інна.
- Ці три чарівні троянди лише для тебе. Вони як знак нашого міцного кохання. - Макс простягнув дівчині букет квітів.
- Я не прийму їх від тебе.
В душі Інні було приємно, і квіти їй подобались, але не подобався сам Макс. Всі її думки заполонив сусід Віталя.
- Ти завжди ображалась на те, що я не пам'ятаю дати нашого знайомства. Я ж просто брехав, тому ще мені це було в прикол. 22 березня - наше перше знайомство. 29 березня - перше побачення. Ми тоді вперше поцілувались і ти погодилась зі мною зустрічатись.
9 квітня - перший секс. Тієї ночі ти зізналась мені в коханні.
Інна мовчала. Вона згадувала кожну названу дату. Все таки добре тоді було з Максом. Але є одна проблема. То було тоді...
Позаду брюнетки з'явився Віталя. Він ішов хизуючись голим підкаченим торсом застібаючи гудзики на своїх штанях.
- Привіт, романтикам! - усміхнувся сусід, - Квіти це звісно добре, але не потрібно. Відтепер Інна моя дівчина, а ти, пошукай собі іншу.
Макс дивився на щасливу пику противника та на його вже застібнуті джинси. Хлопець розумів - він спізнився.
Його кохана дівчина кохається з іншим. Все втрачено.
Гнів, лють, злість - три схожі одне на одного фактори переповняли його душу.Макс дико кипів від лютті стаючи все червонішим.
Все міцніше і міцніше стискала чоловічка долоня колючі троянди. Колючки пробили упаковочну плівку і врізались в шкіру. Темно-червоні краплини крові повільно падали на бетон.
- Даремно, Інно. Ой, даремно. Ти про це ще пошкодуєш. Ой, як пошкодуєш.
Макс запулив букет квітів в сторону і роздратовано пішов геть.
Інні було не зручно, ніяково, сумно, але тішило її одне - Поруч з нею є надійна кохана людина.
Віталя ніжно обійняв дівчину.
- Не бійся. Все буде добре.
Кухня.
Господиня перебувала в тому самому рожевому халатику.
Розпечена сковорідка шипіла ніби роздратована кішка.
Інна готувала омлет, а в кавоварці заварювався гарчий напій.
Віталя сидів за столом і уважно дивився на спокусливу фігуру господині.
Пальці правої руки вистукували ритм по дерев'яній поверхні столу.
Хлопець перевів свій погляд на вікно.
Вдивляючись в Весну Віталя впадав в роздуми. Думки про які незнає ніхто.
- Коханий, а ти десь працюєш? - цікавилась Інна невідриваючись від роботи.
- Ще ні. Я маю достатньо грошей, аби посидіти вдома. Я в Чехії 5 років пахав як проклятий, тож вирішив один місяць відпочити.
- І то, вірно. Якщо гроші є, то можна і поваляти байдики. А потім, які плани?
- Відкрию пивну розливайку. В Новомиргороді таких ще немає.
- Ти ж не п'єш?
- Я - ні, але ж інші п'ють. Багато бізнесменів роблять бізнес та тих товарах які самі не споживають.
Дівчина розділила їжу на дві тарілки, зробила каву і сіла навпроти красеня.
- Смачного.
- Дякую. Аналогічно, - віталя відтяв виделкою шматок яєчні та поклав її собі до рота, - Ммм як смачно. Це справжня їжа Богів.
- Не прикалуйся, - неповірила Інна, - Це звичайний омлет. Всі вміють його приготувати.
- Ні. Всі готують, та не всі вміють.
Двоє закоханих молодих людей їли, говорили, сміялись та пили каву.
Інна була щасливою поруч з Віталею.
Її уява забігала далеко наперед, бачучи себе в білій сукні, під вінцем з приємними красенем. А потім, фантазія бігла ще далі створючи світ, в якому Віталя з Інною виховують двійко щасливих дітей.
- Віталя?- багатозначно поцікавилась брюнетка.
- Так.
- А ми з тобою як? Ти не пропонував мені зустрічатись. Ми вже в стосунках, чи ні?
- Ні. Ми друзі по траху, - з серйозною фізіономією видав хлопець.
Інна впала в ступор.
- Як це?
Сусід відразу розсміявся.
- Я жартую, крихітко. Звичайно, що в стосунках.
- Ти мене не кинеш?
Віталя поставив чашку з кавою на стіл і його тепла долоня потяглася до Інни, обіймаючи її тонкі та довгі пальчики.
Сині очі дивились на її різнокольорові кристали. Зелене та синє, ніби трава і небо.
- Я завжди дивитимусь в твої чарівні очі.
Дззз.
На айфон Інни надійшов телефоний дзвінок з невідомого їй номера.
- Так. Слухаю. О, Боже. Так. Я можу. Зараз приїду.
Радість втекла з дівочого обличчя. На очах з'являлись сльози.
- Хто це був? Що сталось? - Віталя занепокоїно дивився на свою пригнічену кохану.
- Участковий. В парку знайдено ще одне дівоче тіло, - бідолашна ледве говорила, - Є підозри, що це Таня, моя подруга. Я повинна приїхати на розпізнання.
- Я тебе відвезу.
Інна нещодавно прокинулась і лежачи в ліжечку робила селфі, зводячи свої губки "качечкою".
Інна не мала бажання спілкуватись з невірною подругою, а останньому її повідомленню вона не предала значної уваги.
Макс завжди злиться коли бачить Таньку, тому що терпіти не може таких легковажних дівиць.
Гарне підфотошоплене фото вдало залилося до інтернету. Інні задумалась. Чому Віталя не поцікавився як я підписана в інсті? Чому я не поцікавилась? Чому ми не обмінялися своїми номерами?
Неочікуванний стукіт в двері прогнав всі думки.
Хто б це міг бути? Невже знову Макс зі своїми зізнаннями в коханні? Чорти б його побрали. Невдаха.
Дівчина завязала пасок свого рожевого халатику та розправила довге чорне волосся.
- Іду, іду.
Двері відчинились.
На порозі стояв її улюблений сусід.
Віталя тримав гарний шоколадний торт.
- Привіт, Інно, вибач що я переліз через паркан. Стояти з тортом на порозі, виглядає краще, ніж стояти на вулиці і змушувати тебе іти відчиняти хвіртку. Я увійду?
Вітер погойдував його охайно причесану шевелюру, а на обличчі виднілась доброзичлива посмішка.
- Так. Звісно. Ласкаво прошу.
Молодий чоловік увійшов в хату.
Віталя уважно розглядав інтер'єр, настінні картини та фотографії.
- А в тебе затишно.
- В тебе теж, - спонтанно відповіла Інна.
- Ти ж ще не була в моєму домі.
- Ой, це я так...Але сподіваюсь що скоро побуваю.
- Неодмінно, - підтримав Віталя.
Господиня завела хлопця до просторої вітальні. Торт поставила на журнальний столик, а сама сіла на диван, поруч з сусідом.
- Віталя, в мене до тебе є серйозна розмова.
- Серйозно? - віталя звів трубкою губи та насупив брови роблячи дотепне серйозне обличчя, - Я весь в твоїй увазі.
- Перестань, - розсміялась Інна, - Я дійсно хочу поговорити на серйозну і важливу для мене тему. Це стосується моєї подруги.
- Отієї блондинки? - вже з звичайним обличчям поцікавився Віталя.
- Так. Вона мені сказала, що ти робив їй компліменти. Говорив, які в неї чарівні очі.
- Зізнаюся. Маю гріх. Вони дійсно в неї дуже гарні. Але не кращі за твої, крихітко, - закоханий погляд синіх чоловічих очей окриляв дівчину.
- Гаразд. В одному компліменті немає нічого страшного, але вона говорила, що ти, ніби то, кликав її на побачення.
- А це вже розпочались "Казки дідуся Римуса".Такого не було, - сині кристали вдивлялись в різнокольорові кульки брюнетки.
- Вона писала мені, ніби то, ти з нею...вчора, вночі...Ви вдвох...- Інна немогла правильно зформолювати речення.
- Які я з нею? Що вона вигадує? Я вчора увесь вечір просидів в своїй кімнаті, - обурено заперечив Віталя.
- Знаю. Я бачила тебе. Ти знову читав?
- Так.
- Вона потім зізналась, що пожартувала.
- Тоді, до чого ці притензії?
- Не знаю. Танька, вона ще та курва. На неї всі хлопці липнуть, як ті, мухи на лайно.
- Інно, Інуся, - сильні чоловічі долоні охопили долоні дівчини.
Брюнетка відчувала його тепло, яке діяло на неї так, ніби зарядний пристрій. Серцебиття прискорювалось, а бажання збільшувалось.
- Мені не потрібні дівчата на одну ніч. Я не люблю легкодоступних. Саме тому, я зараз тут, прийшов з тортиком, до твоєї оселі, щоб ти зрозуміла, що я обираю тебе. Тебе, Інно. Тому, що знаю, що ти не така як вона. Ти ж не така?
- Так, Віталя. Не така.
Вона наближалась до його губ так само, як тоді біля паркану. Але тепер, хлопець був не проти. Двоє закоханих зливались в пристрастному поцілунку. Його губи п'яніли щасливу дівчину немов міцне вино.
- Я не така, - шепотіла Інна знімаючи з себе рожевий халатик за яким ховалось її молоде апетитне тіло.
Вона сіла на коліна Віталі, а той став ніжно цілувати її груди, лоскочучи язиком її привсталі соски. Її пальці розстібали гудзики на синіх чоловічих джинсах. Інна бажала зайнятись коханням з вродливим Віталею. Дівчина щоночі робила це в своїй уяві і от, нарешті, її фантазія перетворилась в реальність. Сусід виявися чудовим партнером в сексі. Навіть в її думках Віталя був не таким вправним, як в житті.
Вони це зробили.
Задовільнившись одне одним пара лежала на дивані будучи зовсім оголеними. Одяг хлопця валявся розкиданий по всій кімнаті.
Дівоча голова лежала на мужніх грудях Віталі, а його рука, ніжно поглажувала її довге чорне волосся.
Інні здавалось що вона найщасливіша людина в світі.
- Віталя, мені з тобою так добре.
- Мені теж, крихітко, - тихо прошепотів сусід.
- Віталя?
- Що?
Одне дівоче око - синє, інше - зелене, а в обох палають вогні. Різнокольорові кристали дивились в сині очі хлопця.
- Я кохаю тебе.
Сусід легкнько усміхнувся, а потім хвилинку помовчав.
- І я тебе.
Бам, бам, бам
Хтось гупотів в двері.
- Кого це там чорти принесли?
Інна розлютилася, адже вона була змушена залишити обійми коханого, відокремитись від теплого чоловічого тіла. Господиня одягнула халат, прикриваючи свою голу фігуру і відкрила двері.
- На порозі стояв Макс.
- Чого ти приперся? - ричала Інна.
- Ці три чарівні троянди лише для тебе. Вони як знак нашого міцного кохання. - Макс простягнув дівчині букет квітів.
- Я не прийму їх від тебе.
В душі Інні було приємно, і квіти їй подобались, але не подобався сам Макс. Всі її думки заполонив сусід Віталя.
- Ти завжди ображалась на те, що я не пам'ятаю дати нашого знайомства. Я ж просто брехав, тому ще мені це було в прикол. 22 березня - наше перше знайомство. 29 березня - перше побачення. Ми тоді вперше поцілувались і ти погодилась зі мною зустрічатись.
9 квітня - перший секс. Тієї ночі ти зізналась мені в коханні.
Інна мовчала. Вона згадувала кожну названу дату. Все таки добре тоді було з Максом. Але є одна проблема. То було тоді...
Позаду брюнетки з'явився Віталя. Він ішов хизуючись голим підкаченим торсом застібаючи гудзики на своїх штанях.
- Привіт, романтикам! - усміхнувся сусід, - Квіти це звісно добре, але не потрібно. Відтепер Інна моя дівчина, а ти, пошукай собі іншу.
Макс дивився на щасливу пику противника та на його вже застібнуті джинси. Хлопець розумів - він спізнився.
Його кохана дівчина кохається з іншим. Все втрачено.
Гнів, лють, злість - три схожі одне на одного фактори переповняли його душу.Макс дико кипів від лютті стаючи все червонішим.
Все міцніше і міцніше стискала чоловічка долоня колючі троянди. Колючки пробили упаковочну плівку і врізались в шкіру. Темно-червоні краплини крові повільно падали на бетон.
- Даремно, Інно. Ой, даремно. Ти про це ще пошкодуєш. Ой, як пошкодуєш.
Макс запулив букет квітів в сторону і роздратовано пішов геть.
Інні було не зручно, ніяково, сумно, але тішило її одне - Поруч з нею є надійна кохана людина.
Віталя ніжно обійняв дівчину.
- Не бійся. Все буде добре.
Кухня.
Господиня перебувала в тому самому рожевому халатику.
Розпечена сковорідка шипіла ніби роздратована кішка.
Інна готувала омлет, а в кавоварці заварювався гарчий напій.
Віталя сидів за столом і уважно дивився на спокусливу фігуру господині.
Пальці правої руки вистукували ритм по дерев'яній поверхні столу.
Хлопець перевів свій погляд на вікно.
Вдивляючись в Весну Віталя впадав в роздуми. Думки про які незнає ніхто.
- Коханий, а ти десь працюєш? - цікавилась Інна невідриваючись від роботи.
- Ще ні. Я маю достатньо грошей, аби посидіти вдома. Я в Чехії 5 років пахав як проклятий, тож вирішив один місяць відпочити.
- І то, вірно. Якщо гроші є, то можна і поваляти байдики. А потім, які плани?
- Відкрию пивну розливайку. В Новомиргороді таких ще немає.
- Ти ж не п'єш?
- Я - ні, але ж інші п'ють. Багато бізнесменів роблять бізнес та тих товарах які самі не споживають.
Дівчина розділила їжу на дві тарілки, зробила каву і сіла навпроти красеня.
- Смачного.
- Дякую. Аналогічно, - віталя відтяв виделкою шматок яєчні та поклав її собі до рота, - Ммм як смачно. Це справжня їжа Богів.
- Не прикалуйся, - неповірила Інна, - Це звичайний омлет. Всі вміють його приготувати.
- Ні. Всі готують, та не всі вміють.
Двоє закоханих молодих людей їли, говорили, сміялись та пили каву.
Інна була щасливою поруч з Віталею.
Її уява забігала далеко наперед, бачучи себе в білій сукні, під вінцем з приємними красенем. А потім, фантазія бігла ще далі створючи світ, в якому Віталя з Інною виховують двійко щасливих дітей.
- Віталя?- багатозначно поцікавилась брюнетка.
- Так.
- А ми з тобою як? Ти не пропонував мені зустрічатись. Ми вже в стосунках, чи ні?
- Ні. Ми друзі по траху, - з серйозною фізіономією видав хлопець.
Інна впала в ступор.
- Як це?
Сусід відразу розсміявся.
- Я жартую, крихітко. Звичайно, що в стосунках.
- Ти мене не кинеш?
Віталя поставив чашку з кавою на стіл і його тепла долоня потяглася до Інни, обіймаючи її тонкі та довгі пальчики.
Сині очі дивились на її різнокольорові кристали. Зелене та синє, ніби трава і небо.
- Я завжди дивитимусь в твої чарівні очі.
Дззз.
На айфон Інни надійшов телефоний дзвінок з невідомого їй номера.
- Так. Слухаю. О, Боже. Так. Я можу. Зараз приїду.
Радість втекла з дівочого обличчя. На очах з'являлись сльози.
- Хто це був? Що сталось? - Віталя занепокоїно дивився на свою пригнічену кохану.
- Участковий. В парку знайдено ще одне дівоче тіло, - бідолашна ледве говорила, - Є підозри, що це Таня, моя подруга. Я повинна приїхати на розпізнання.
- Я тебе відвезу.
Коментарі