Інна сиділа за круглим столом, а Віталя став відкривати вино.
- Дивно це все. Я добре знаю Макса. Часом він буває агресивний. Може розпалити бійку з мужиками в барі, але то трапляється рідко і то, коли він гарно вип'є. Але щоб вбивати дівчат і вирізати їм очі...Не знаю. Макс ніколи не підіймав на мене руку.
- Крихітко, я читав багато книг про серійних вбивць та психопатів. Трапляється так, що людина живе собі звичайним життям, допоки, не станеться щось таке, що дуже зачепить. Таке, що змінить. Таке, що підштовхне на злочини.
Ти кинула Макса, а він тебе кохав. По справжньому дуже кохав, я бачив це в його очах. Ти розбила його серце і він розчарувався в дівчатах. Він став всіх вас ненавидіти. От тобі і вбивства, от тобі і кроваві злочини.
- Можливо ти маєш рацію, але навіщо йому вирізати дівчатам очі?
- Різне може бути. Гадаю, він робить свій особистий підпис. Щоб кожен знав, що кожна нова жертва це справа рук одного і того ж самого вбивці. Чувак прагне ввійти в історію. Тримай вино, моя кохана.
Віталля підніс до столу келихи з червоним спиртним напоєм.

Макс переконався що Віталі немає вдома і переліз через паркан до нього в двір. 
  Життя навчило Макса відкривати дверні замки звичайною булавкою.
  Металеві вхідні двері до охайного двоповерхового будинку піддались і відкрились. Хлопець тихенько увійшов в середину. Макс увімкнув ліхтарик на своєму телефоні і став оглядати оселю.
Він щось шукав, а що саме, і сам не знав.

Рип, рип, рип
Скрипіли дерев'яні сходи які вели на гору.
Макс зайшов до спальної кімнати Віталі.
Синє світло ліхтарика гуляло по охайному приміщенні.
- Щось, та має бути, - тихо говорив сам з собою хлопець, - Які скилети в шафі ти приховуєш? Шафа!
Макс відкрив її, і з поміж чоловічого одягу знайшов ще дещо. Манекен. Звичайний пластиковий манекен людської форми. Він був чоловічої статі і одягнений. Штани, сорочка, а на голові перука, яка дуже схожа на зачіску Віталі.
- Нащо тобі манекен, йолопе? - Макс видавав в голос свої думки, - Невже ти з ним спиш? Це твій коханець? А Інна знає що ти їй зраджуєш? - на обличчі з'явилась посмішка, так, як такі думки його розвеселили.

Інна та Віталя тримали в руках келихи з вином.
- Що ж, моя кохана. Давай пом'янемо твою подругу. Нехай земля їй буде пухом, а також, вип'ємо за те, щоб поскоріше поліція спіймала того психопата.
- Так. Вип'ємо, - погодилась засмучена дівчина.
Вино вже майже зачіпило рожеві губи  як господиня відвела келих подалі.
- Віталя, а яке це вино?
- Каберне, - здивовано відповів красень.
- Я не за це. Воно з яких ягід зроблено, виноград, слива?
- Вишня, - повідомив хлопець.
- Вибач, але я не питиму, - Інна поставила вино на стіл, - В мене на неї алергія.
- Алергія? А що тоді робить вишневе дерево під твоїм парканом?
- Я ж не буду зрізати гарне родюче дерево тільки через те, що я не їм його плоди. Батьки приїдуть і нарвуть собі на компоти, - Інна з сумними очима дивилась на келих червоного вина, - Бачу, що сьогодні мені не вдасця розслабитись.
                              ×××
Макс зайшов до гаражу, який розміщувався під кімнатою господаря оселі. Він пройшов повз чорний Мерседес і угледів двері в підвал, які розміщувались на підлозі, в кутку приміщення.
Товстий металевий замок охороняв вхід.
Тоненька булавка з легкістю впоралася з дверним вартовим.
Макс спустився в холодну темряву.
З обох сторін стояли саморобні металеві стійки з дерев'яними полицями. Перший ярус знаходився на рівні колін, другий на рівні грудей, а третій - вище голови. Всюди було порожньо, але це і не дивно, адже Віталя нещодавно лише придбав цей будинок.
Слабке світло телефонного ліхтарика помітило щось на верхньому ярусі.
Літрові банки з водою і в кожній плаває по парі людських очей.
- Бляха!
Макс злякано відбіг назад наштовхнувшись спиною на іншу стійку. Вона заходила ходором. Хлопець збирався відійти в сторону, але встиг лише обернутись. Конструкція падала. Макс не втримав рівновагу і звалився на бетонну підлогу. Телефон випав з рук. З тріском розбивались скляні банки які злітали з верхньої полиці. Підлога вкрилась водою та склом. Щось слизьке закотилось на долоню Макса. Телефонний ліхтар світив в гору роздаючи світло на все приміщення. Хлопець перевів погляд на свою руку.
- Аааа!
В долоні лежало людське око. Воно було занадто блакитним і здавалось схожим на око вампіра. Макс відразу згадав покійну Таньку.
- Аааа!
Він зкинув з руки мертвий людський орган і роздивився довкола. Хлопець лежав на підлозі серед купи скла та мертвих очей.Карі, сірі, зелені, світлозелені, темносірі...Кожна пара видавалась не схожою на інші.
Купа мертвих людських очей непорушно вдивлялись в живі очі Макса.
Страх пробрав мужнього молодого чоловіка. Йому було дуже страшно.
- Срань Господня!
Хлопець відкинув стійку, підняв телефон з підлоги та став на ноги. Очі дивились на купу розкиданих зорових органів.
- Інна!
На данний момент Макс найбльше хвилювався за свою кохану.