Весна - найкраща пора року. На дворі світить тепле сонечко, співають пташки, а дерева покриті пахучим цвітом.

Інна жила в невеличкому містечку Новомиргород і мала свій власний часний будинок, який дістався їй в спадок від бабусі.

Дівчина стояла біля своєї оселі. Вітер легенько трепетав її довге чорняве волосся, а в ніс надходили аромати вишневого цвіту.
Інна перебувала під старою вишнею і вела розмову зі своїм хлопцем.

- Мала, ти в своєму розумі? Ми цілий рік як зустрічаємось і раніше тебе все влаштовувало, - обурено говорив Макс.
Дівчина вирішила порвати з ним, але хлопцеві була недовподоби її ідея.
- Мене і раніше не влаштовувало. Мене задрали твої п'янки з товаришами.
- Інно, які п'янки? Я не закінчений пияка. Кожен чоловік має право зустрітись на вихідних з друзями та пропустити пару чарок.
- Ти куриш, а я тобі неодноразово говорила, що мені нестерпний тютюновий дим.
- Я ж при тобі ніколи не курив.
- Макс, - Інна вдихнула на повні легені, аби повідомити саме головне, - Я розлюбила тебе, а без кохання стосунків не побудуєш.
- Розлюбила?

Бідолашне серце ніби пробили навскрізь гострим ножем. Макс завмер вдивляючись в різнокольорові дівочі очі.
Так, так. Це не опечатка. Інна мала дійсно очі різного кольору. Одне око синє, а друге зелене.
Хлопець вдивлявся в два холодних кристали намагаючись знайти хоча б якийсь залишок від їхнього кохання.
Шукав, шукав, але все марно.

До сусіднього будинку під'їхало авто.Чорний Мерседес. Він був не новий, але все одно виглядав гарно.
Звідти виліз молодий чоловік. Охайна зачіска з пишною шевелюрою, сині очі, спортивна фігура, високий зріст. Одягнений по молодіжному, по моді.
Цей красень був мрією багатьох дівчат.
- Привіт, Інно, - даруючи білосніжну усмішку помахав рукою сусід підходячи до своєї хвіртки.
Дівчина ніби ожила. В очах зпалахнули вогники, а обличчя обзавелося радісною посмішкою.
- Привіт, Віталя! - тендітна рука з довгими пальчиками помахала у відповідь.
- Що? - обурився Макс, - Колись ти на мене дивилась таким поглядом.Це все через цього клятого сусіда?
- Макс, він тут нідочого! - запевняла Інна.
- Ну, звісно. Допоки цей півень не купив тут будинок, - хлопець тицнув вказівним пальцем на двоповерхову невеличку гарну оселю, - все було чудово. А потім ти стала рідше писати, телефонувати, а наші розмови покрились холодною кригою. Ти закохалася в нього?
- Нівкого я не закохалася. Я просто тебе розлюбила. Просто, Максе. Розумієш?
- Просто нічого не буває. Невже він кращий за мене? - відчайдушний хлопець не міг вгамувати свою злість.
- Якщо ти дійсно бажаєш знати, то Так! Віталя не курить, не п'є, займається спортом, має гарні манери і поважає жінок. Навідмінно від тебе.
- Та невже? І кого це я не поважаю?
- Забув як постійно поливав брудом мою кращу подругу?
- Тому що, твоя Танька ще та курва і я проти вашої дружби. Знаєш, з ким поведешся того й наберешся. А я не хочу щоб ти стала на неї схожою.
- А ти сам чим кращий від неї? Коли я тебе запитала - Що для тебе найгарніше в дівчині? - Ти що відповів? Дупа?
- Для кожного нормального чоловіка найгарніше в дівчині це - дупа. Ну, ще і груди, але то вже кому як, на любителя.
- Для кожного? От Віталя сказав, що найгарніше в дівчині це очі. Очі, ніби дивовижні кристали якими хочеться милуватися цілу вічність.
- Він ненормальний, - невдоволено буркнув Макс.
- Це ти ненормальний. Досить порожньої балаканини. В мене і без тебе купа справ. Щастя, здоров'я, бувайте - Інна різко розвернулась змахнувши своїм довгим волоссям перед обличчям хлопця.

Віталя з'явився два тижні тому. Він є новою людиною в Новомиргороді. Сам хлопець родом з забиткового села. В 20 років поїхав за кордон на заробітки. Пропрацював 5 років в Чехії. Назбирав грошей і  повернувся на Україну. Купив собі старенього Мерседеса і двоповерховий невеличкий будиночок.
Віталя відразу сподобався Інні. Молоді люди  рідко спілкувалися, лише на рівні сусідів, але дівчині було достатньо того, аби закохатись по самі вуха в хлопця. Гарний, розумний, ніжний. Має власний дім і хороше авто. Одним словом - мрія кожної дівчини. Принц 21-го століття.
Віталя давно вже існував в голові своєї сусідки. Він навіть декілька разів снився Інні.
Макс був правий. Саме новоспечений сусід Віталя був причиною їхньої розлуки.

- Зачекай! - Макс схопив свою колишню за руку, - Не роби поспішних рішень.
- Макс, відпусти.
- Я знаю те, що в глибині своєї душі ти все ще мене кохаєш. Ти просто не знаєш чого хочеш.
- Відпусти, - повторювала одне і те ж Інна.
- Дівчина не має бажання з тобою спілкуватись. Навіщо ти набридаєш?

Вони і не помітили як сусід вийшов з двору.
Віталя повільно та впевнено наближався до розбитої пари.
Побачивши конкурента Макс відпустив руку та сконцентрував всю увагу на сусідові.
- Тебе мама не вчила, що не слід пхати свого носа в чужі справи?
Віталя дуже роздратовував Макса. На данний момент він був його запеклим ворогом номер 1.
- Вчила, але окрім цього, вона вчила, що не можна давати дівчат в обіду.
- А я нікого не ображаю. Інна моя кохана дівчина. А тобі краще забратись звідси, допоки я не розфарбував твоє смазливе личко.
Віталя зберігав сталеву витримку та мертвий спокій. Слова противника його аж ніяк не страшили.
- А здачу витримаєш?
- А тобі дуже кортить в цім переконатись?
Двоє хлопців стояли близько одне до одного дивлячись друг-другові в очі, так, як дивляться двоє боксерів перед поєдинком.
Макс був на голову нижчий за свого противника, але це не відбирало в нього хоробрості.
Віталя вів себе спокійно та стримано і лиш легенько посміхався в обличчя Максу, який аж тремтів від лютті.
- Хлопці!
Інна влізла поміж двох противників відпихаючи їх подалі одне від одного.
- Припиніть цю дурість!
Вродливе обличчя обернулось до Макса і вистрілило суворим невдоволеним поглядом.
- Я тобі вже все сказала. Не приїзди сюди більше.
Макс кипів ніби чайник котрий забули прибрати з плити.
Він кинув оком на Віталю, а потім знову глянув в різнокольорові очі дівчини.
- Ти зробила хибний вибір. З ним тобі не буде щастя. Прощавай.

Макс сів в свій старенький червоний Жигуль і дав по газам.
Віталя дивився в слід зникаючому авто, який танув в кінці вулиці.

- Чому це він такий гарячий?
- Я його відшила.
- В такому разі його можна зрозуміти, - хлопець усміхнувся і перевів погляд на вродливу сусідку, - Я так розумію що вікна наших кімнат розміщені одне навпроти одного?
- Так, - стриляла зацікавленим поглядом Інна, - Я пізно лягаю спати і ти видно теж. Коли не подивлюсь у вікно, постійно бачу твою тінь за столом. Ти так пів ночі просидів. Ти що, граєш в комп'ютерні ігри?
- Терпіти їх не можу, - з посмішкою повідомив Віталя.
- Не люблю хлопців які постійно зависають в компі.
- Я читав книгу.
- А це вже похвально, - зраділа дівчина, - І що то за книга?
- Збирач душ.
- Цікава назва. Про що вона?
- Про те, як трійка подруг зустрічає в лісі хорошого хлопця, але він видається таким лиш на перший погляд. Там кроваві вбивства і цікава розв'язка, - Віталля з радістю повідав суть книги своїй сусідці.
- Так може і ти хороший тільки на перший погляд, а на ділі ще той ман'ячело? - з усмішкою на обличчі жартувала Інна.
- Всяке може бути.
Відповів Віталя і підморгув правим оком.