Віталя вмовляв сусідку випити червоне вино, але сам не поспішав.
- Крихітко, там від виші один лиш штучний ароматизатор. Давай разом зі мною?
- Вибач, але Ні, - дівчина стояла на своєму, - Мені буде дуже кепсько після нього. Пий сам.
Хлопець розсміявся.
- На одинці п'ють тільки алкоголіки.
- Я можу пити каву сидячи поруч з тобою. Це не вважатиметься що ти сам, - усміхнулась красуня.
- Та випий ти вже це кляте вино! - грізно гаркнув Віталя.
Поведіннка коханого змінилась надзвичайно швидко. Це перелякало Інну.
- Чому ти кричиш?
- Хочеш чи ні, але ти його вип'єш!
Віталя різко встав зза столу, підбіг до брюнетки. Одною рукою він схопив наповнений келих, а іншою обличчя Інни.
- Пий, я сказав!
Вино було біля самісіньких дівочих губ.
Інна різко вдарила по руці Макса. Келих з спиртним напоєм взлетів в повітря.
Бац.
На підлозі розбите скло та червона калюжа.
Хлопець кипів від лютті.
Він стояв навпроти своєї дівчини затиснувши своїми ногами її ноги, аби та не змогла підвестись.
Інна відчувала як її страх швидко зростає ніби надувна куля. Різнокольорові очі збільшились, а зіниці розширились.
- Віталя, не лякай мене!
Сусід все ще тримав одною рукою дівчину за обличчя, а інша, діставала з кишені своїх штанів розкладний ніж.
- Я ніколи не вбивав власними руками.
Погляд Віталі змінився в гіршу сторону. Його очі не могли вдивлятись в одну ціль, а бігали по всьому дівочому обличчі. Він був схожим на психа.
- Так просто підсипати яду у вино. Випила, вмерла і жодних проблем. А тепер, мені доведеться брати гріх на душу і перерізувати твою шийку.
- Віталя, ти що збожеволів? Навіщо тобі це потрібно?- дівочий голос тремтів від страху. Бідолашна ледве не плакала.
- Як бачиш, я не нормальний  і мені потрібні дівочі очі. Я їх колекціоную! - розкрив свої карти псих.
- Тебе за це посадять! - вигукувала Інна.
- Мене? Не думаю. Ти вже все одно помреш, тож розповім тобі...Все своє життя я відчував велику тягу до дівочих очей. Поїхавши до Чехії, я закохався в одну дівчину. Вона була теж з України. Наші стосунки тривали понад один рік, а потім, та курва мене кинула! Проміняла на заможного чеха. Я дуже обожнював милуватись її очима, і коли зрозумів, що більше ніколи не матиму цього задоволення, то подумав - А чому б їх не забрати собі? Я зробив це, але мені було недостатньо. Я увійшов в смак і вирішив - Потрібно збирати колекцію. - Це ж так круто, коли тобі належать очі всіх різних кольорів, які тільки існують на цьому світі. Бог поцілував мене в чоло. Я по життю везунчик, тож мене так ніхто і не викрив. Я спокійно повернувся на свою рідну Україну...Всі ви, дівки, мені огидні! Всі ви- тупі шмари, які вішаються на шию багатим хлопцям! У вас не має душі! Не має нічого святого і лише невинні чарівні очі заслуговують на увагу.
- Ти хворий. Тобі слід лікуватись, - вже ридала Інна.
- Хворий через що? Через те, що кажу правду? Моя кохана мене проміняла на іншого. А раніше, коли я жив в селі, мною ніхто не цікавився. Та як тільки я обзавівся гарними грішми, змінив зачіску, став модно одягатись, все відразу кардинально змінилось...Аліна - та, перша моя жертва з вашого містечка... Ми познайомились на виході з АТБ. Вона сказала, що в неї є хлопець і ні з ким знайомитись не збирається. Та як тільки побачила мій Мерс, її настрій, відразу змінився на краще. Попросила, щоб підкинув додому. Дала свій номер телефону...А твоя Танька? В неї прямо на лобі було написано "Я курва!"
- Ти покидьок! Ти мені огидний! Я гадала що мене кохає хлопець моєї мрії. Мій ідеал..
- Що? Кохає? - злісно посміхнувся Віталя, - Ти мені потрібна виключно через свої чарівні різнокольорові оченята. А стосовно характеру - ти лайно. Чим ти відрізняєшся від інших повій?
- Я не така! Я нормальна, - плачучи запевняла дівчина.
- Хто? Ти? Дівка, яка проміняла свого люблячого хлопця на лівого чувака через те, що той має власний будинок, нормальну тачку і гроші? Тебе людина кохає до без тями, принижується перед тобою, а ти трахаєшся з іншим, якого майже зовсім не знаєш. А якби на його місці був я? Ти ж 100% вчинила б так само. Ти - тупорила шмата, яка не заслуговує на справжнє кохання!
Різнокольорові очі заливались слізьми. Брюнетка ридала від страху, від душевного болю, від розбитого серця.
- Я все ще не можу в це повірити. Ти ж був вдома коли стались ті, вбивства.
Віталя посміхнувся.
- Розкрию тобі карти, крихітко, - слово "крихітка" відтепер звучали по іншому з губ вбивці. Не солодко й ніжно, як завжди раніше, а злісно і холодно, - Я помітив те, як ти час від часу поглядаєш на моє вікно. Бачучи що вікно твоєї кімнати знаходиться навпроти моєї, я зрозумів - Ти моє алібі! Звичайний манекен сидить за столом біля занавісених штор. Світло від лампи відкидує його тінь і тобі здається що ти бачиш людину. А так, як я живу один, ти гадаєш що то і є я, твій коханий сусід. Такий затятий книголюб, - Віталя знову зловісно розсміявся.
- А якже Таня? Вона ж бачила Макса за декілька хвилин до своєї смерті! - не могла зрозуміти ридаюча брюнетка.
- Ніякого Макса там не було. Тіло Аліни знайшли занадто швидко. Це дуже мене здивувало. Я розраховував що вона спокійно лежатиме в сирій землі, гнитиме, годуватиме черв'яків і все буде чудово, але ні...Твій Макс приїхав з магнітофоном і коли зпригував з кабіни своєї розвалюхи загубив запальничку. І тут в мене назріла цікава ідея...Коли я їхав з твоєю Танькою, помітив що вона з тобою переписується. Після того, як та курва випила отруйного вина і відкинула коні, я взяв її телефон і написав - Що стосовно мене це був жарт, а на горизонті з'явився Макс. Тіло спеціально не став закопувати в землю, аби його швидше знайшли. І на місці злочину залишив його запальничку. Ти ж сама говорила, що Макс терпіти не міг твою подружку. Все логічно. Ти його кинула, а він тебе дуже кохав. Його мозок не зміг сприйняти таку тяжку новину і дав збій. Макс здурів і став мочити невинних дівчат. Я б не став би тебе зараз вбивати, а й надалі грався б в кохання, адже ти моє алібі. Але тепер вже все. Я на тобі ставлю крапку, так як твої очі єдині, котрих мені не вистачає для повної колекції...Макса розшукує поліція. Він прийшов до твоєї оселі і вбив. Помстився за те, що ти його відшила. За те, що проміняла на мене. Але не хвилюйся, я тобі обіцяв і обіцяю знову, що вічно дивитимусь в твої чарівні очі, - холодний погляд уважно вдивлявся в залиті слізьми синю та зелену кульки.
Віталя підніс гостре лезо ножа до білосніжної дівочої шиї.  Інна ридала відчуваючи як смерть впирається в її горло, а Віталя вагався.
- Це так важко. Ох, настільки ж це важко.  Може, ти все ж таки вип'єш вина?
Інна впала в роздуми слідкуючи за тремтячою рукою вбивці.
- Так. Гадаю, це буде не така болюча смерть. Подай мені пляшку.