Віталя обернувся назад до столу, щоб дотягнутись до отруйного вина. Інні це і було потрібним. Вона збиралась відволікти вбивцю і їй це вдалось. Побачивши шанс на спасіння, сусідка обома руками відпихнула хлопця від себе. Відчувши свободу своєї нижньої частини тіла Інна щоєсили зарядила ногою в пах.
- Сука! - зігнувся від болю Віталя.
Інна завдала ще один удар ногою, але відтепер вже в обличчя.
Вбивця звалився на підлогу, а його права щока смачно прилягла на розбите скло.
Дівчина хутко помчала до виходу.
- Аааа! - грізно волав від болю Віталя підіймаючись з підлоги. Частинки скла від розбитого келиха врізались в шкіру. Щока почервоніла від виступаючої крові - Моє красиве обличчя!
Інна з всих своїх сил летіла до дверей. Серце шалено калатало в грудях, а пульс барабанів, ніби шалений барабанщик.
Тремтячі тендітні рученята відчиняли замок та обертали дверну ручку.  Двері відчинились. Порив прохолодного повітря вдарив в гаряче обличчя наляканої дівчини.
Інна вибігла на подвір'я і кинулась до хвіртки.
Її руки вже відчували металеві двері. Ще одна мить і ось вона - свобода.
Бам!
Чоловіча міцна рука схопила Інну ззаду за голову і вдарила обличчям об двері.
Дівчина відчула біль дуже забившись чолом.
Розгніваний не на жарт Віталя розвернув сусідку обличчям до себе та притиснув до воріт. В злісних очах палало справжнє пекло. Холодне лезо ножа прилягло до дівочої шиї.
- Ти зіпсувала моє обличчя!
Інна з жахом дивилась на оскаженілого психопата з окровавленою щокою в якій стричали шматочки скла.
Гостре лезо відсунулось подалі від горла жертви, а разом з ним і відсунувся сам Віталя.
Це був Макс. Він переліз через сусідній паркан і кинувся на допомогу. Герой відпихнув вбивцю подалі від дівчини.
- Ах, ти ж виродок!
Бам!
Макс зарядив кулаком в обличчя.
- Скільки невинних дівчат ти погубив, сволото!
Бам!
Удари відштовхували противника назад. З носа лилася кров, але вбивця продовжував стояти на ногах.
Притискаючись спиною до холодних воріт Інна присіла на землю. Вона закрила обличчя руками і просто ридала. Бідолашна впала в шок.
- Хотів все повісити на мене?!
Бам!
Віталя все відходив подалі від сильних стусанів, а Макс повільно просувався вперед.
- Нічого не вийде! Я мав алібі! Я бухав з пацанами в барі, а от ти, з своїм підвалом, заставленим купою мертвих очей, відправишся на зону. Ти там і згнієш, покидьку!
Макс замахнувся для чергового удару, але Віталя поставив ліктем блок і замахнувся ножем.
Вбивця збирався вдарити в серце, але Макс встиг розвернутись в бік і гостре лезо застрягло в його лівій руці.
- Ааа! - Макс заволав від різкого гострого болю.
Віталя висмикнув свою холодну зброю з враженої плоті противника і поставив йому підніжку. Макс звалився на землю, а Віталя повстав над ним тримаючи свій окровавлений розкладний ніж. Вбивця двічі вдарив ногою в обличчя лежачого хлопця, а потім сів зверху на нього.
- Так вже тому і бути. Я заріжу тебе, а потім твою курву! Доведеться пожертвувати її очима. Скажу, що ти вбив Інну. Я кинувся на допомогу, але було надто пізно. А про мій підвал ніхто не дізнається. Закину декілька баночок до багажнику твоєї сраної тачки і все. Мені не шкода тих очей. Я собі ще знайду!
Макс не мав сили аби протистояти дужому противнику.
Гостре лезо ножа виблискувало під покровом темної ночі.  Ще одна мить і воно зустрінеться з тілом пораненого хлопця.
Злість виливалась з синіх очей окровавленого вбивці. Він приготувався відібрати молоде життя Макса.

Бах! Бах! Бах!
Три постріли, три кулі.
Всі вони влучили в груди вбивці.
Бризгнула кров.
Одна потрапила прямісінько в серце.
Кров витікала з рота, а перелякані очі дивились на своє вражене пострілами тіло.
Сині очі стали згасати. Життя повільно покидало Віталю.
Неушкодженою рукою Макс скинув з себе вмираюче тіло вбивці.
Продовжючи лежати на землі хлопець закинув голову назад, щоб побачити свого рятівника.
В перевернутому зображенні, на вході до подвір'я стояв участковий. В руках правоохоронця знаходився табельний пістолет, а з його дула виходив дим, котрий повільно розвіювався в повітрі.
- Макс, ти в нормі?
- В нормі. Ти краще до неї глянь.
Участковий присів біля ридаючої дівчини.
- Інно, Ви як себе почуваєте? Інно?
Бідолашна дівчина нікого не бачила та нічого не помічала. Вона просто заливалась слізьми підпираючи свої ворота.
- В неї шок. Їй потрібно в лікарню, - участковий підвівся і підійшов до хлопця, - Очі правоохоронця відразу помітили на свитері дирку від ножового порізу. Одяг був замурзаний кров'ю. Темночервона рідина стікала по руці до кінчиків пальців. Червоні краплини повільно падали на землю.
- І тобі потрібно. Я викликаю швидку, - участковий зробив телефонний дзвінок, а потім оглянув лежачого нерухомого Віталю.
- Мертвий. От біда. Не хотів я попасти йому в серце, - жалкував правоохоронець.
Чоловік в формі підвівся і глянув в карі очі Макса.
- Я пригадав дещо. Вчора вночі я сидів в "Новому" і бачив там тебе з друзями. Ти не міг скоїти злочини. Вибачай вже за підозри. Така моя робота.
- Нічого. Я все розумію. Спустися до нього в підвал. Ти будеш шокований.
Участковий відразу зрозумів що хлопець має на увазі.
- Їх там багато?
- Набагато більше аніж дві пари.
Кров продовжувала стікати по руці пораненого рятівника. Макс відчував що з втратою червоної рідини, він втрачає і власні сили.
Очі хлопця зменшували якість зображення. Він сумно глянув на Інну і знепритомнів.


Лікарня.
Макс лежав в окремій палаті з забинтованою рукою. Лікарі зашили рану.
Двері повільно відчинились.
Хлопець побачив довге чорне волосся та вродливе обличчя з різнокольоровими очима.
- Можна? - поцікавилась Інна.
- Не можна.
- А я все одно увійду.
Брюнетка зачинила за собою двері і сіла на край ліжка.
- Як себе почуваєш?
- До твого приходу було значно краще, - бурчав Макс.
- Ти вибач мене, якщо зможеш, - почала Інна, - Той сраний Віталя звалився ніби сніг на голову. Я не знаю що на мене тоді найшло.
Макс не бажав дивитись на свою колишню. Він відвернув голову в сторону вдивляючись в відчинене вікно
- Я була не права. Помилилась. Зробила хибний вибір. Але ж, щоб зрозуміти що нам по справжньому дороге, потрібно спочатку його втратити. Я кохаю тебе.
- Чи надовго? До першого нового сусіда? - запитував Макс необертаючись до своєї співрозмовниці.
Він дивився на синє небо та зелені берези.
- Ніяких більше сусідів. Я хочу щоб ми з тобою все розпочали спочатку, - стояла на своєму Інна.
- Я ж палю.
- Але ж не при мені.
- Я випиваю.
- Інколи потрібно розслаблятись.
- Я мало заробляю.
- Для нашого містечка достатньо.
- В мене стара хрінова тачка.
- Краще вже з такою ніж зовсім без неї.
- Я немаю власного житла. Живу з батьками.
- Не страшно. Можиш жити в мене.
Макс обернувся і з сумним поглядом глянув на гарне дівоче обличчя.
Його карі очі дивились в її різнокольорові.
- Ти зробила мені дуже боляче. Важко буде зустрічатися з тобою знаючи що ти трахалася з тим покидьком. Земля йому цеглинами.
Дівчина знала що робити. Знала як запустити в тілі хлопця двигун під назвою "Кохання".
Її губи повільно наближались до губ Макса, але той зпинив їх своїм вказівним пальцем.
- Ні. Іди. Прошу тебе, Інно, піди і дай мені спокій. Я хочу відпочити.
Інна засмучено підвелась з ліжка.
- Я прийду завтра.
- Завтра я вже буду вдома.
Інна пішла, а Макс з сумом дивився на порожні двері.
Він дуже кохав брюнетку, але в одночас був дуже на неї ображений. Його душі потрібен був час, аби змиритись з тим що було.
                                   ***
Макс жив в одноповерховому приватному будинку. Лікарі відпустили хлопця додому. Він лежав на своєму ліжку. Ліва перев'язана рука відпочивала, а права тримала телефон. Макс переглядав світлини на яких він разом з коханою Інною. Він з сумом згадував ті, чудові часи, коли вони міцно кохали одне одного і ніякий "сусід" не міг завадити їхньому щастю.
Небо вкривали темні хмари.
Пішов дощ.
З вулиці залунала музика. Це була добре знайома пісня.

Не дай мені заснути
Не дай мені забути
Я хочу поруч бути
Я хочу тебе чути..

Хлопець відразу відкинув телефон в сторону і виглянув у вікно.
Біля воріт стояла Інна. Дощ мочив її тендітне дівоче тіло, а вона непорушно стояла під холодними краплинами. Стояла з задертими до гори руками в яких тримався старенький касетний магнітофон. Музичний прилад обертав плівку, а його динаміки гучно вигукували пісню.
Макс відразу вилетів на вулицю будучи в одній майці.
- Що це таке?!
- А ти думав що тільки ти один можеш знайти старий касетник і переписати нову пісню на плівку?!
- Ходімо в дім допоки не захворіла! - Макс перекривував музику.
- Скажи що мене кохаєш!
- В дім ходімо!
- Не піду допоки ти не скажиш!
- Навіщо тобі такий хлопець, який вважає що найгарніше в дівчині це - дупа?! - Макс повільно промокав під дощем.
- Кожен нормальний чоловік так вважає, а ще і груди, але то на любителя, - з вуст Інни лунали знайомі йому слова.
Макс усміхнувся.
Це була перша подарована за довгий час посмішка, яку він показав Інні.
- Найгарніше в дівчині, звісно що дупа. А от найцініше...Націніше це душа!
Інна теж посміхнулась.
- То ти кохаєш мене?
- Інко, ти дурепа! Але ти моя дурепа!
Хлопець обійняв її неушкодженою рукою за талію і палко поцілував. Двоє змочених від дощу губ з'єднались в одне ціле. Більше Інні не потрібно було жодних слів. Вона і так все розуміла.
Дощ лив немов з відра, обливаючи двох закоханих людей.  А вони нічого непомічаючи продовжували насолоджуватися поцілунками.
Дівочі руки так і залишились тримати над головою старий касетник. Магнітофон боровся з холодними краплинами дощу. Прилад продовжував дарувати Інні та Максу їхню улюблену пісню.


Не дай мені заснути
Не дай мені забути
Я хочу поруч бути
Я хочу тебе чути..

кінець:)