Лети душа...

Олександр Гусейнов

Вітер віє мені в лице Обвіваючи волосся Нарешті зроблю зараз це Нарешті це мені вдалося... Крок за кроком, все вперед Ось вже прірва, ось вона Життя я їв немов то мед А відтепер - дістався дна Життя цінити я не вмів Викидав грошву на вітер Змін в собі я не хотів Рибак застряв у своіх сітях Завжди тусовки, грішний дім Постійно випивка до рання І ось, гарчить в житті вже грім Я на листі пишу прощання Обманом гроші заробляв Людей тримав не за людей На щастя завжди я чекав Але отримав хід в тунель Бізнес весь розвіяв прах Злочинцям винен я борги І не витримав мій дах Я зрозумів що час піти... А ти лети, лети душа Туди, де потяг вируша На ньому душі тихо мчать В світ, де треба спочивать А ти лети ,лети душа Туди де потяг не руша Він відвезе тебе туди Де будеш в мирі ти завжди

2019-01-20 08:50:36

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олександр Гусейнов

Дякую Вам)Мені приємно що Вам подобаються мої творіння)

Відповісти

2019-12-30 18:48:17

Подобається

Олександр Гусейнов

Читайте😉

Відповісти

2019-12-30 18:49:22

Подобається

Інші вірші поета

Моє життя несолодке... О, Анжеліко... Вітер з Сходу... Я не палю, але сьогодні...

Інші поети

Aracely Ara

@miraculose

Sikl

@Sikl

Hannah

@hananahQbanna

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8144

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1841