Лети душа...

Олександр Гусейнов

Вітер віє мені в лице Обвіваючи волосся Нарешті зроблю зараз це Нарешті це мені вдалося... Крок за кроком, все вперед Ось вже прірва, ось вона Життя я їв немов то мед А відтепер - дістався дна Життя цінити я не вмів Викидав грошву на вітер Змін в собі я не хотів Рибак застряв у своіх сітях Завжди тусовки, грішний дім Постійно випивка до рання І ось, гарчить в житті вже грім Я на листі пишу прощання Обманом гроші заробляв Людей тримав не за людей На щастя завжди я чекав Але отримав хід в тунель Бізнес весь розвіяв прах Злочинцям винен я борги І не витримав мій дах Я зрозумів що час піти... А ти лети, лети душа Туди, де потяг вируша На ньому душі тихо мчать В світ, де треба спочивать А ти лети ,лети душа Туди де потяг не руша Він відвезе тебе туди Де будеш в мирі ти завжди

2019-01-20 08:50:36

15

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олександр Гусейнов

Дякую Вам)Мені приємно що Вам подобаються мої творіння)

Відповісти

2019-12-30 18:48:17

Подобається

Олександр Гусейнов

Читайте😉

Відповісти

2019-12-30 18:49:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5954

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12584