Третій лишній
Олександр Гусейнов
Він дарував тобі троянди Він цілував тебе в вуста Світились очі мов гірлянди І любов була міцна Гуляли разом вечорами В його руці була твоя А поряд йшов хлопчина з вами Третій лишній-то був я Мій друг з тобою зустрічався Завжди мене з собою брали А я здурів я закохався Та нехотів щоб ви це знали Бачу як тебе обіймить,поцілує В душі моій від цього біль Серце плаче,воно ревнує Та не моя була ти ціль Взаємні мали ви стосунки Тож я тримався і мовчав І відійшовши за лаштунки Дружбу нашу зберігав 16.11.16
2018-03-02 16:42:15
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ай
Тема любви на украинском всегда для меня звучала более чувстенно, идеальная атмосфера 😍
Відповісти
2020-01-29 12:14:46
1
Олександр Гусейнов
@Ай Спасиб😉
Відповісти
2020-01-29 12:15:42
Подобається
Інші вірші поета
Сергій під дубом... Машина часу Повернись Не шукай...
Інші поети
Younis Sari
@younissari
Glory LoveWorld
@Glow_Heavenly_Broadcast
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2796
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11674