О, Анжеліко...
Олександр Гусейнов
О, Анжеліко, моя королева За для Вас я готовий на все в цьому світі Голіруч покладу найлютішого лева Не здолають мене його гострі кігті Я осідлаю чорта, полечу з ним за хмари Накраду зірочок та подарую їх Вам Я безстрашно пройду крізь відьомські чари І за Ваш поцілунок бісу душу віддам Я простий собі лицар, не маю я трона Та хоробрість моя міцніше всіх королів Я здолаю потвор, осідлаю дракона Щоб вогник кохання до мене не стлів Я об'їздив весь світ, бачив купу жінок Та гарніших за Вас немає ніде Любов як вино, зробіть хоч ковток І вранці вже сонце по-іншом зійде Ми об'єднаємо душі в коханні палкому Ми залишимо все і поїдем до мрій Ми підем під вінець, і скажу я на тому -Ти навіки моя, а я навіки лиш твій
2021-01-23 14:28:37
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Олександр Гусейнов
@Валерія Долінос Дякую🤗
Відповісти
2021-01-31 10:25:42
1
Анна Кроу
Чудово!
Відповісти
2021-06-25 11:35:24
1
Олександр Гусейнов
@Анна Кроу Дякую)
Відповісти
2021-06-25 11:44:21
Подобається
Інші вірші поета
На кожен товар... Відьма зуб точила на Івана Олесь, проблемний був мужик... 5 років
Інші поети
Jeon Chansee
@Oh_Hayeol_JK
Mene.net
@Yana_Buchak
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1266
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2622