Ти одна сидиш сумуєш...
Олександр Гусейнов
Ти одна сидиш сумуєш На самоті в своїй кімнаті Плачем тишу всю руйнуєш Калюжа сліз на ламінаті... І в чом проблема? - Та проста Юнацьке нерозділене кохання Для тебе він один із ста А ти для нього, лиш остання Щотижня з новою гуляє Він молодий ще для стосунків А твоє серце все чекає Палких від нього поцілунків Та ти не з тих, хто входить в його смак Для нього ти, як неведимка Ти хоч одне, та все не так Вибір твій - то є помилка Час пролетів, скінчилась школа Ти виросла і ти змінилась Він помітив. Ходить все довкола І ніби мрія вже здійснилась... Та юність там, вже за спиною Ти дивишся на світ інакше Любов пронеслась над рікою А на душі тепер все мякше Твій смак змінився в кращий бік Ти навчилась в людях розбиратись В душі лиш радість, а біль втік Настав вже час з ним розпрощатись... Таке життя. Отак у всіх буває Спочатку любим ми не тих Та час летить, та час спливає І вже інакше ставимось до всих Кого не бачили - вже бачим Хтось був хорошим, зараз - ні Ми юності, мабуть, пробачим За те, що були не такі.
2019-07-28 17:51:18
23
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Олександр Гусейнов
Велике дякую. Мені дуже приємно:)
Відповісти
2019-07-28 19:01:58
Подобається
Ірина Ko
Як завжди - чудово)))
Відповісти
2019-07-28 19:11:33
2
Олександр Гусейнов
@Ірина Ko Спасибі))
Відповісти
2019-07-28 19:12:49
1
Інші вірші поета
Древо пам'ятає Щоночі музика лунає... Обкладинка - понад усе! НАШ РІДНИЙ ДІМ
Інші поети
Airad
@dassha
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4957
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2213