Ти одна сидиш сумуєш...

Олександр Гусейнов

Ти одна сидиш сумуєш На самоті в своїй кімнаті Плачем тишу всю руйнуєш Калюжа сліз на ламінаті... І в чом проблема? - Та проста Юнацьке нерозділене кохання Для тебе він один із ста А ти для нього, лиш остання Щотижня з новою гуляє Він молодий ще для стосунків А твоє серце все чекає Палких від нього поцілунків Та ти не з тих, хто входить в його смак Для нього ти, як неведимка Ти хоч одне, та все не так Вибір твій - то є помилка Час пролетів, скінчилась школа Ти виросла і ти змінилась Він помітив. Ходить все довкола І ніби мрія вже здійснилась... Та юність там, вже за спиною Ти дивишся на світ інакше Любов пронеслась над рікою А на душі тепер все мякше Твій смак змінився в кращий бік Ти навчилась в людях розбиратись В душі лиш радість, а біль втік Настав вже час з ним розпрощатись... Таке життя. Отак у всіх буває Спочатку любим ми не тих Та час летить, та час спливає І вже інакше ставимось до всих Кого не бачили - вже бачим Хтось був хорошим, зараз - ні Ми юності, мабуть, пробачим За те, що були не такі.

2019-07-28 17:51:18

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Олександр Гусейнов

Велике дякую. Мені дуже приємно:)

Відповісти

2019-07-28 19:01:58

Подобається

Ірина Ko

Як завжди - чудово)))

Відповісти

2019-07-28 19:11:33

Олександр Гусейнов

@Ірина Ko Спасибі))

Відповісти

2019-07-28 19:12:49

Інші вірші поета

Сонце хмарами покрилось Щоночі музика лунає... 5 років В іншім світі невідомому

Інші поети

Ann Korzhan

@Anna_Korz

Marry Dead

@marry_dead

Алиса Кингсли

@alisa_kingsleigh

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1420

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1070