Ми зустрілися не в тому часі
Олександр Гусейнов
Ми зустрілися не в тому часі І долі вже написані давно Кохання мчить по чорній трасі В серцях набралося вино Воно п'янить, воно дурманить Між нами тягу створює міцну Кохання прагне тілом править І поруч бачить лиш тебе одну Та це не фільм, та це не казка В житті не буде все як слід Не наша тут любов і ласка До душ підкрався сильний лід Він заморозить бідні почуття І змусить іншим дарувати нові Ніким для тебе скоро стану я Стоїть стіна замурзана від крові На кулаках біліє штукатурка Та швидко тане у червоній масі Стіна страждає від придурка Бо ми зустрілися не в тому часі
2020-12-13 14:02:07
15
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
Так життєво😭😭😭
Відповісти
2021-03-22 21:06:46
Подобається
Інші вірші поета
Сергій під дубом... Лети душа... Відьма зуб точила на Івана Ти хороша, але не для мене
Інші поети
Alonar
@Alonar
Anntuanetta
@Anntuanetta
Margarita20
@Margarita20
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12659
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2239