Щоночі музика лунає...

Олександр Гусейнов

Щоночі музика лунає З будинку,в котрім жив співак Той звук за душу зачіпає Всіх прохожиш тільки й так Любив він музику безмежно Гитарой гарно володів Чіпавши струни обережно Заводив голосно свій спів Люди часто зупинялись Щоб послухати з вікна Співом гарним милуватись Відпочила,щоб душа Він дарував завжди всім радість Чудесним настроєм пісень Та брала музиканта старість Для смерті він став,як мішень З собой забрала чоловіка На вічний спокій в небасах Закрились майстрові повіки І вже не чутно спів по днях Але як тільки прийде ніч Хтось вікно знов відкриває І на перекір всіх протиріч Щоночі музика лунає 11.12 16 23:17

2018-02-17 07:50:51

Інші вірші поета

Дивився в очі я твої З першим снігом... Сергій під дубом... Древо пам'ятає

Інші поети

MoeMakha Wine

@MoeMakha_Wine

Максим Малий

@Malyi

Anna Sparrows

@birdwithword

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11208

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1760