В іншім світі невідомому
В іншім світі невідомому Сидять істоти за книжками Біла паста мчить по чорному Вони сміються там над нами Вони творці всіх доль людських Вони життя для нас там пишуть Ми всі залежимо від них З шматків душі салатик кришуть Хтось злий, хтось добрий, хтось ніякий Хтось кохає, а хтось ні На світі люд існує всякий Одні вгорі, другі на дні Ми тут творці своєї долі! Так звикли думати всі люди Насправді ж, граємо ми ролі Сценарій душ літає всюди У когось радість, в когось біль Одні сміються, інші плачуть Життя - це цукор, або ж сіль Творці сліпі, вони не бачуть Вони не можуть відчувати Для них ми ляльки на нитках Так просто їм когось прибрати Так просто сіяти в нас жах В іншім світі невідомому Сидять істоти за книжками Біла паста мчить по чорному Вони сміються там над нами
2020-12-04 19:12:02
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олександр Гусейнов
Інший вимір в якому живуть вищі істоти, які пишуть наші долі)
Відповісти
2020-12-07 06:10:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1614
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1953