В іншім світі невідомому
Олександр Гусейнов
В іншім світі невідомому Сидять істоти за книжками Біла паста мчить по чорному Вони сміються там над нами Вони творці всіх доль людських Вони життя для нас там пишуть Ми всі залежимо від них З шматків душі салатик кришуть Хтось злий, хтось добрий, хтось ніякий Хтось кохає, а хтось ні На світі люд існує всякий Одні вгорі, другі на дні Ми тут творці своєї долі! Так звикли думати всі люди Насправді ж, граємо ми ролі Сценарій душ літає всюди У когось радість, в когось біль Одні сміються, інші плачуть Життя - це цукор, або ж сіль Творці сліпі, вони не бачуть Вони не можуть відчувати Для них ми ляльки на нитках Так просто їм когось прибрати Так просто сіяти в нас жах В іншім світі невідомому Сидять істоти за книжками Біла паста мчить по чорному Вони сміються там над нами
2020-12-04 19:12:02
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олександр Гусейнов
Інший вимір в якому живуть вищі істоти, які пишуть наші долі)
Відповісти
2020-12-07 06:10:10
Подобається
Інші вірші поета
Самотня День за днем... Той, кого страшить любов Степан в ночі...
Інші поети
Maks Skalozub
@Max_Skalozub
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4923
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3987