Зореліт
Олександр Гусейнов
Небо вкрилось синім прахом Зореліт летить над дахом Чути музику в зелених У прибульців, тих, скажених Старий касетник завиває Іво Бобул там горлає Я під стіл із друганами Ми всі з мокрими штанами Хтось тремтить, когось ковбасить Та не станем ми вилазить Бо прибульці - злі собаки Їм потрібні наші сраки Для досліджень галактичних Для занять лихих практичних Світло сяє у кімнаті Марсіани в моїй хаті Руками "хап" мене з під столу Дайте, люди, корвалолу! Бо серце випало в труси Божечко, прошу, спаси! Потемніло все в очах Де та хата? Де мій дах? Палата, койка, дядя в білом А мозок мій не дружить з тілом Кепсько так, мабуть, помру - Міняти слід тобі траву! - каже добрий доктор Хлус Потирає сивий вус - А краще, хлопче, по-маленьку Переходь ти на біленьку Бо трава, то хибне діло Дурманить розум, губить тіло Будь здоровим, як козак Пий горілку на тощак!
2020-07-02 18:41:35
17
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Олександр Гусейнов
Спасибі)
Відповісти
2020-07-02 20:03:26
Подобається
Олександр Гусейнов
Я взагалі писав не задумуючись. Думав, - Ну, веселий брєд, побачу що люди скажуть))
Відповісти
2020-07-02 20:04:45
Подобається
Олександр Гусейнов
Це добре))
Відповісти
2020-07-02 20:45:46
Подобається
Інші вірші поета
Ефект Хамелеона Дивився в очі я твої Присвячується Найкращому Обкладинка - понад усе!
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8154
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1325