Зореліт
Олександр Гусейнов
Небо вкрилось синім прахом Зореліт летить над дахом Чути музику в зелених У прибульців, тих, скажених Старий касетник завиває Іво Бобул там горлає Я під стіл із друганами Ми всі з мокрими штанами Хтось тремтить, когось ковбасить Та не станем ми вилазить Бо прибульці - злі собаки Їм потрібні наші сраки Для досліджень галактичних Для занять лихих практичних Світло сяє у кімнаті Марсіани в моїй хаті Руками "хап" мене з під столу Дайте, люди, корвалолу! Бо серце випало в труси Божечко, прошу, спаси! Потемніло все в очах Де та хата? Де мій дах? Палата, койка, дядя в білом А мозок мій не дружить з тілом Кепсько так, мабуть, помру - Міняти слід тобі траву! - каже добрий доктор Хлус Потирає сивий вус - А краще, хлопче, по-маленьку Переходь ти на біленьку Бо трава, то хибне діло Дурманить розум, губить тіло Будь здоровим, як козак Пий горілку на тощак!
2020-07-02 18:41:35
17
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Олександр Гусейнов
Спасибі)
Відповісти
2020-07-02 20:03:26
Подобається
Олександр Гусейнов
Я взагалі писав не задумуючись. Думав, - Ну, веселий брєд, побачу що люди скажуть))
Відповісти
2020-07-02 20:04:45
Подобається
Олександр Гусейнов
Це добре))
Відповісти
2020-07-02 20:45:46
Подобається
Інші вірші поета
Я твій Термінатор... Я хотів цілувати тебе у вуста Сергій, залежний ігроман Дивився в очі я твої
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1533
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2423