Зореліт
Небо вкрилось синім прахом Зореліт летить над дахом Чути музику в зелених У прибульців, тих, скажених Старий касетник завиває Іво Бобул там горлає Я під стіл із друганами Ми всі з мокрими штанами Хтось тремтить, когось ковбасить Та не станем ми вилазить Бо прибульці - злі собаки Їм потрібні наші сраки Для досліджень галактичних Для занять лихих практичних Світло сяє у кімнаті Марсіани в моїй хаті Руками "хап" мене з під столу Дайте, люди, корвалолу! Бо серце випало в труси Божечко, прошу, спаси! Потемніло все в очах Де та хата? Де мій дах? Палата, койка, дядя в білом А мозок мій не дружить з тілом Кепсько так, мабуть, помру - Міняти слід тобі траву! - каже добрий доктор Хлус Потирає сивий вус - А краще, хлопче, по-маленьку Переходь ти на біленьку Бо трава, то хибне діло Дурманить розум, губить тіло Будь здоровим, як козак Пий горілку на тощак!
2020-07-02 18:41:35
17
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Олександр Гусейнов
Спасибі)
Відповісти
2020-07-02 20:03:26
Подобається
Олександр Гусейнов
Я взагалі писав не задумуючись. Думав, - Ну, веселий брєд, побачу що люди скажуть))
Відповісти
2020-07-02 20:04:45
Подобається
Олександр Гусейнов
Це добре))
Відповісти
2020-07-02 20:45:46
Подобається
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15953
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4231