Зореліт
Олександр Гусейнов
Небо вкрилось синім прахом Зореліт летить над дахом Чути музику в зелених У прибульців, тих, скажених Старий касетник завиває Іво Бобул там горлає Я під стіл із друганами Ми всі з мокрими штанами Хтось тремтить, когось ковбасить Та не станем ми вилазить Бо прибульці - злі собаки Їм потрібні наші сраки Для досліджень галактичних Для занять лихих практичних Світло сяє у кімнаті Марсіани в моїй хаті Руками "хап" мене з під столу Дайте, люди, корвалолу! Бо серце випало в труси Божечко, прошу, спаси! Потемніло все в очах Де та хата? Де мій дах? Палата, койка, дядя в білом А мозок мій не дружить з тілом Кепсько так, мабуть, помру - Міняти слід тобі траву! - каже добрий доктор Хлус Потирає сивий вус - А краще, хлопче, по-маленьку Переходь ти на біленьку Бо трава, то хибне діло Дурманить розум, губить тіло Будь здоровим, як козак Пий горілку на тощак!
2020-07-02 18:41:35
17
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Олександр Гусейнов
Спасибі)
Відповісти
2020-07-02 20:03:26
Подобається
Олександр Гусейнов
Я взагалі писав не задумуючись. Думав, - Ну, веселий брєд, побачу що люди скажуть))
Відповісти
2020-07-02 20:04:45
Подобається
Олександр Гусейнов
Це добре))
Відповісти
2020-07-02 20:45:46
Подобається
Інші вірші поета
Від Ромео… Хмарно, дощ, на дворі злива... Лети душа... Щось перебило мій солодкий сон...
Інші поети
Helen Roo
@Helen_Roo
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3503
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3962